Стівен Крейн. У пустелі
У пустелі
Зустрів я істоту голу, гидотну,
Що, на землі скоцюрбившись,
В руках тримала власне серце
І його жерла.
«Як тобі смакує, друже?» – я спитав.
«Воно гірке-прегірке», – відповіла потвора, –
«Але мені подобається,
Що воно гірке,
Бо це моє серце».
Переклав Роман Колесник
Твори
- А ти мене кохаєш?
- Війна – добра
- Гримів багряний смерч війни
- У пустелі
- У чорнім світі я стояв в задумі
- Шукав я всюди
- Якби Земля скотилась в чорную діру
Критика
Поділитися