14-10-2023 Стівен Крейн (Stephen Crane) 68

Біографія Стівена Крейна

Стівен Крейн – американський поет, прозаїк, публіцист – народився 1 листопада 1871 року в Ньюарку (штат Нью-Джерсі, США) в сім’ї Джонатана Таунлі Крейна, пастора методистської єпископальної церкви, та Мері Гелен Пек Крейн, дочки священика Джорджа Пека.

Стівен був наймолодшою, чотирнадцятою, дитиною в сім'ї, але вижили лише восьмеро з його братів і сестер. 16 лютого 1880 у віці 60 років помирає його батько. Стівену було 8. Одразу після смерті чоловіка Мері Крейн після зміни кількох місць повертається до Нью-Джерсі, в Есбурі-Парк. Стівеном здебільшого опікуються інші брати. У школі хлопчик починає захоплюватися бейсболом та літературою – експериментує зі словом, пробує писати есе. Вже у 14 років з'являється його перший твір «Дядько Джек та дверний дзвінок», який опублікований не був.

Освіта Стівена була різносторонньою. Наприкінці 1885 вступає до Педдінгтонської семінарії. Через 2 роки залишає навчання на знак протесту проти підвищення оплати і вступає до Клайвракського коледжу, де продовжує захоплюватись бейсболом і військовою наукою. Брат Таунлі, професійний репортер, залучає Стівена до журналістської роботи – він стає дописувачем невеликої рубрики місцевих новин у «New York Tribune». Із січня 1888 відвідує Інститут Хадсон-Ривер у штаті Нью-Йорк. У лютому 1890 виходить друком його нарис «Генрі М. Стенлі» у студентському журналі «Vidette». Основою для сюжету твору стали, очевидно, розповіді одного з викладачів – генерала ван Петтена.

Восени 1890 під тиском сім'ї Стівен змушений перевестися до Лафаєтського коледжу (Істон, Пенсільванія) для вивчення гірничої справи. Незважаючи на наявність неабияких здібностей, сумлінним учнем Стівен не був, і вже за семестр він переводиться до Сиракузького університету. Через захоплення літературою і бейсболом не приділяє достатньо уваги навчанню, тому закінчує лише один курс. Знову завдяки допомозі брата стає місцевим кореспондентом у газеті «New York Tribune».

Влітку 1891 Стівен Крейн їде до Нью-Йорка, де винаймає кімнату в бідному кварталі й починає працювати репортером у газеті. Він спостерігає за життям найбідніших верств населення, що знаходить відображення в його творах, відточує майстерність влучних коротких оповідей. Знайомиться з відомими письменниками – Вільямом Діном Ховелсом та Гамліном Гарландом, останній стає наставником і вчителем Крейна.

У грудні 1891 у віці 64 років помирає його мати. Хлопець намагається заробляти комерцією, працювати позаштатним журналістом. Енергійно пише повість «Меггі: дівчина з вулиці» («Maggie: а Girl of the Streets»).

Його перший великий твір «Меггі: дівчина з вулиці» зазвичай зараховується фахівцями до натуралізму. Це була історія бідної звабленої дівчини, від якої відвернулися сім'я й суспільство, що й призвело її до самогубства. Видання пройшло непоміченим як критиками, так і читачами. Майже весь наклад залишився непроданим, проте знані на той час літератори Г. Гарленд і В. Д. Ховелс високо оцінили літературну цінність твору. У цей час автор знайомиться з відомими письменниками – Марком Твеном і Френсісом Бретом Гартом – та під впливом творчості Емілі Дікінсон звертається до поезії.

Одразу після виходу в світ першої повісті Крейн починає активно працювати над романом «Багряний знак відваги» («The Red Badge of Courage»), присвяченому темі громадянської війни у США. Стівен досліджує воєнні мемуари, намагаючись здобути всю можливу інформацію про внутрішній стан людини на війні. Цей період був дуже продуктивним у творчості письменника – він працює одночасно в кількох напрямах. Так, у 1893–1894 з-під пера Крейна виходять також його найбільш відомі поетичні твори.

Роман «Багряний знак відваги» був надрукований 1894 року у скороченому газетному варіанті, але навіть таке видання мало шалений успіх і принесло Стівену Крейну бажане визнання. Письменнику одразу надходить кілька пропозицій про співпрацю. Він погоджується почати роботу з газетним синдикатом «Бачеллер-Джонсон». У 1896 книга зайняла 8-ме місце в міжнародному рейтингу бестселерів. Оскільки у творі йшлося про важкі сторінки в історії США, то дехто з читачів усе ж звинувачував митця у непатріотичності. У Великій Британії, яка не була залучена до таких подій, роман оцінили дуже високо. Нині «Багряний знак відваги» включено до програм середніх і вищих шкіл Америки.

Того ж 1894 року Крейн показує свої поетичні наробки Г. Гарленду, який знову дуже схвально поставився до них і підштовхував автора до їх публікації, хоча вони й були для тогочасного суспільства досить сміливими. Після нетривалих перемовин із видавництвом «Коупленд енд Дей», збірка поезій «Чорний вершник та інші рядки» («The Black Riders and Other Lines») була взята до друку, але у світ вийшла лише після публікації роману «Багряний знак відваги» – незадовго до його повернення у Нью-Йорк у травні. Загалом збірка отримала негативні рецензії через незрозумілий стиль і використання вільних віршів.

1896 року вони виходять друком. У творі «Мати Джорджа» («George's Mother») досить реалістично зображено процес руйнування відносин між блудним сином і побожною матір'ю та знову яскраво проглядаються біблійні мотиви й авторське трактування складних моральних питань. Повість «Третя фіалка» («The Third Violet») присвячена романтичному коханню нью-йоркських художників та життю бідної богеми.

Бажаючи закріпити і примножити славу митця, газетний синдикат «Бачеллер-Джонсон» пропонує Крейну написати кілька оповідань на тему громадянської війни. Так з'являються «Ветеран» («The Veteran»), «Три дивовижних солдати» («Three Miraculous Soldiers»), «Індіанська кампанія» («An Indiana Campaign»), «Епізод на війні» («An Episode of War») та «Маленький полк» («The Little Regiment»).

У листопаді 1896 Крейн отримує ще одне завдання на роботу воєнним репортером від синдикату та їде на Кубу, яка на той час перебувала у стані війни з Іспанією. Корабель «Комодор» («SS Commodore»), яким Крейн вирушає до берегів острова, зазнає серйозних ушкоджень і тоне. Крейн був одним з останніх, хто відплив на рятувальній шлюпці. Півтора дня четверо чоловіків у відкритому морі намагалися дістатися до берегів Флориди, один із них так і не зійшов на сушу. Ця подія негативно вплинула на здоров'я митця. Такі сильні переживання лягли в основу одного з наймайстерніших і найвідоміших його оповідань – «Шлюпка у відкритому морі» («The Open Boat»), яке вперше було опубліковане в червні 1897 в журналі «Скрайбнерз Мегезін» («Scribner’s Magazine»).

На Кубі Крейн знайомиться із 31-річною Корою Тейлор (справжнє ім'я – Кора Етель Стюарт), власницею невеликого готелю і представницею місцевої богеми. У них зав'язується роман. Майже увесь час перебування Крейна на Кубі вони проводили разом. Після повернення до Нью-Йорка у 1897 Стівен Крейн бере завдання «Нью-Йорк Джорнал» на роботу воєнним кореспондентом на греко-турецькій війні.

Після підписання миру Стівен і Кора вирушають до Англії, вважаючи себе сім'єю. Під час проживання у Великій Британії Крейн товаришує з Джозефом Конрадом, Генрі Джеймсом і Гербертом Велсом, а також знайомиться з Едмундом Гусом, Фордом Медоксом Фордом та Едмундом Гарнеттом.

1898 року виходить друком книга його оповідань «Шлюпка у відкритому морі та інші пригодницькі оповідання» («The Open Boat and Other Tales of Adventure»), а 1899 – збірка віршів «Добра війна» («War is kind»), до якої увійшли і більш ранні його твори. Цією публікацією автор «оголошував війну війні». У книзі були зібрані й імпресіоністичні нариси, й філософські роздуми.

Наприкінці грудня 1899 автор переживає сильний напад хвороби. До роботи повертається тільки через місяць. З 1900 Крейн через слабкий стан вже може тільки диктувати свої твори. Працює над романом «О'Рудді» («The O'Ruddy», 1903). Було завершено лише 25 із 33 його глав. Твір закінчено вже Р. Барром після смерті письменника. Наприкінці березня – на початку квітня у письменника сталося ще дві великих кровотечі, тож він відмовляється від своїх планів і 28 травня з дружиною завдяки матеріальній допомозі друзів вирушає на курорт Баденвайлер, Німеччина, де й помирає 5 червня 1900 року. Похований на цвинтарі Евергрін у Нью-Джерсі.

Після смерті письменника про його твори на тривалий час забули. Лише завдяки Ему Ловел та Віллі Катер світ сьогодні захоплюється здобутками письменника.

Твори

Романи і повісті:
Мегі: дівчина з вулиці (Maggie: A Girl of the Streets, 1893).
Багряний знак відваги (The Red Badge of Courage, 1895).
Мати Джорджа (George's Mother, 1896).
Третя фіалка (The Third Violet, 1897).
На дійсній службі (Active Service, 1899).
О'Рудді (Crane, Stephen and Robert Barr. The O'Ruddy, 1903); у співавторстві з Робертом Барром.

Збірки оповідань:
Маленький полк та інші епізоди громадянської війни в США (The Little Regiment and Other Episodes from the American Civil War, 1896).
Шлюпка у відкритому морі та інші пригодницькі оповідання (The Open Boat and Other Tales of Adventure, 1898).
Чудовисько та інші історії (The Monster and Other Stories, 1899), до складу якої увійшли «Чудовисько», «Блакитний готель» і «Його нові рукавички».
Вайломвільські історії (Whilomville Stories, 1900).
Рани під дощем: воєнні історії (Wounds in the Rain: War Stories, 1900).
Великі битви світу (Great Battles of the World, 1901).
Чудовисько (The Monster, 1901).

Збірки поезій:
Чорний вершник та інші рядки (The Black Riders and Other Lines, 1895).
Добра війна (War is Kind, 1899).

Незакінчені твори:

Є відомості, що після спілкування з чоловіком-проституткою навесні 1894 року Крейн почав писати роман під назвою «Квітка асфальту» («Flowers of Asphalt»). Але автор знищив чернетку.

Біографія

Твори

Критика