20-07-2022 6445

Леопольд фон Захер-Мазох (Leopold von Sacher-Masoch)

(1836-1895)

Леопольд фон Захер-Мазох прожив довге творче життя. У його долі було багато всього: визнання і захоплення, нищівна критика і нерозуміння, любов і горе. Але завжди письменник дотримувався свого принципу: бути чесним із собою і читачем-співрозмовником. Завданням його творів було «валити прикордонні стовпи», що обмежують людське прагнення до самопізнання та самовиразу.

Леопольду фон Захер-Мазоху свого часу вдалося зачепити «емоційну душу» сучасників. Він був дуже популярним ще за життя. Серед шанувальників письменника були Віктор Гюґо, Ґюстав Флобер, Ґі де Мопассан.

Здатність передати переконливо всю гаму людських стосунків у власних текстах дали підстави критиці означити основне гасло творчости Л. фон Захер-Мазоха як перевагу поезії чуття над поезією ідей.

Усю творчість письменника пронизує думка про могутність, життєздатність і великі перспективи розвитку слов’ян, зокрема й галичан. Особливу роль тут відіграє жінка. Вона уособлює силу роду, його здорове начало.

Образ жінки у Л. фон Захер-Мазоха безумовно міфологізований. Значною мірою авторська візія жінки перегукується з міфом про жінку-царівну, формованим у творах Ольги Кобилянської та Лесі Українки. З тією суттєвою різницею, що жіночність у версії Захер-Мазоха завжди некерована, непередбачувана, анархічна, непідконтрольна і традиції, і просто раціо як такому.

Біографія

Твори


Критика