(1919-1994) Олексій Коломієць, віднаходячи джерела людяності й духовності, звертаючись до традицій — трудових, сімейних, етичних, знаходячи «в серці те, що не вмирає» - закони любові, честі, добра - показував шляхи їх відродження й повернення. Його драми, чи, як він їх називав, дилогії, незважаючи на ліричний лад, мужні, бойові там, де йдеться про захист таких моральних принципів, як правда, добро, честність, моральна чистота. Драматург анатомував психіку, духовний світ людини. Його герої — це переважно мрійники, які хочуть бачити в житті насамперед красу і правду, душа яких прагне до чогось високого, незвичайного. Їм необхідно негайно розкрити таємниці матерії — від елементарних часток до галактичних неосяжностей, і негайно ж зробити все можливе, щоб людина була щаслива. Вони хоч і романтики, але їхні дії, їхні вчинки позначені цілком реальними турботами про земні справи. Їм хочеться, щоб наша планета стала надійною оселею людського щастя, де б не було місця злу, неправді, бруду, їхні цілинні душі не терплять фальші, нещирості. Твори Критика |
13.03.2017
73
Олексій Коломієць
13.03.2017
172
13.03.2017
365
13.03.2017
516
13.03.2017
524
13.03.2017
2634
13.03.2017
2137
13.03.2017
348
Популярне
Вибір редакції











