Біографія Олексія Коломійця
Олексій Федотович Коломієць народився 17 березня 1919 року в селі Харківці Лохвицького району на Полтавщині. Він був шостою і найменшою дитиною в бідній родині, яка втратила батька.
В 1935-1938, після закінчення семирічки, майбутній письменник навчається на робітфаку при Харківському інституті радянської торгівлі, а згодом на історичному факультеті Харківського університету. У роки війни зі студентської лави він йде на фронт. Демобілізований у 1944 О. Коломієць починає працювати на комсомольській роботі: спочатку лектором, а потім секретарем Чернівецького обкому комсомолу.
З 1950 по 1953 працює відповідальним редактором газети «Молодь України», потім — у журналі «Зміна». Водночас письменник починає друкувати свої перші нариси й оповідання, які у 1960 увійшли до збірки «Біла криниця».
Свою драматургічну діяльність Олексій Коломієць розпочав у сорок років. Він увійшов в літературу як драматург з комедію про життя колгоспного села «Фараони». Використовуючи давно відомі сюжетні мотиви, драматург зумів написати п'єсу, сповнену гумору і дотепності, в якій крився глибокий зміст і порушувалися актуальні соціально-етичні проблеми.
Автор спробував поміняти місцями чоловіків і жінок, щоб показати, наскільки несправедливою є побудова суспільства, що сприймає жінку як основну робочу силу в полі, і вдома, та перекладає на неї непомірне навантаження. Тільки опинившись на місці дружини, таке несправедливе розподілення зобов'язань, яке він вважав чимсь цілком закономірним, в повній мірі відчув на собі головний герої п'єси.
Комедія «Фараони» принесла О. Коломійцю широке визнання: вперше зіграна в Московському театрі ім. М. В. Гоголя, п'єса в 1962 ставилася вже в 71 театрі країни. У 1978 в Київському театрі ім. І. Франка відбулася її п'ятисота постановка.
Кожна нова п'єса розкривала нові грані творчої майстерності Олексія Коломійця, він не повторювався у тематиці, образах, конфліктах, морально-етичній проблематиці. Герої Коломійця — це завжди звичайні, рядові люди, душевно щедрі й багаті. У своїх п'єсах драматург порушує «вічні проблеми»: добра і зла, любові і ненависті, відданості і вірності.
П'єса «Голубі олені» була удостоєна Державної премії ім. Т. Шевченка (1977). Це поетична розповідь про справжнє кохання, пронесене крізь усе життя, про цільність людської особистості. «Голубі олені» — «повість про кохання», яка на тлі численних батальних творів прозвучала винятково ніжною ліричною нотою.
Випадкова зустріч дівчини Оленки з глухого поліського села та молодого солдата Кравцова, пробудила в їхніх серцях глибоке кохання, яке вони пронесли крізь життя. Невчасність і недоречність цього почуття під час війни, мабуть, і зумовила його ніжність і силу.
Символом кохання, яке витримало всі випробування, як втілення мрії, стають фантастичні голубі олені — витвір Оленчиної уяви. Оленка не просто змогла зберегти в душі своє почуття, — воно стало активною, творчою силою, яка сформувала її особистість. Душевна витривалість і безкомпромісність героїні, її любов, оті символічні голубі олені — поетичний образ чистоти і вірності ідеалу — у контексті п'єси виступають мірилом високої шляхетності.
Тема вірності в коханні звучить у Коломійця як тема людської стійкості і відданості високим ідеалам у повсякденному житті.
Шістдесяті-сімдесяті роки стають надзвичайно плідними для Олексія Коломійця в творчому плані, він багато пише, його п'єси мають успіх. У 1961 він пише драматичний памфлет «Дванадцята година», потім психологічну драму «Чебрець пахне сонцем» (1963), п'єсу «Прошу слова сьогодні» (1964), драматичну дилогію «Планета Сперанта» (1965), «Спасибі тобі, моє кохання» (1966), «Келих вина для адвоката» (1969), психологічну дилогію «Горлиця» та п'єсу «Перший гріх» (1970). Лірична драма «Спасибі тобі, моє кохання» і дилогія «Горлиця» у 1970 були відзначені республіканською премією ім. М. Островського. У 1972 виходить п'єса «Одіссея в сім днів», в 1973 — «Голубі олені», потім — «Кравцов» (1975) і «Срібна павутина» (1977). У 1978 році побачила світ драма «Дикий Ангел», яка у 1980 була відзначена Державною премією СРСР.
Як драматург О. Колрмієць схильний до театру інтелектуального, де порушуються морально-етичні проблеми. Його п'єси відзначаються актуальністю, вони ставлять проблеми, спрямовані на відстоювання моральних норм і пошуків сенсу життя. Ідейно-тематичні й художньо-образні зацікавлення О. Коломійця знаходять відображення в жанрових різновидах творів: соціально-побутовій комедії, психологічній драмі, ліричній п'єсі, політичному памфлеті тощо.
Хоча в творчості драматурга переважають п'єси про актуальні, сучасні авторові проблеми, є у нього й дві драми на теми минулого: «За дев'ятим порогом» («Запорізька Січ», 1971) та «Камінь русина» («Град князя Кия», 1981), написана спеціально до святкування 1500-ліття Києва.
Помер Олексій Коломієць 23 листопада 1994 року.
Олексій Коломієць є одним із найвизначнішим автором в українській драматургії 60-90-х років XX ст. Він увійшов в українську драматургію з конкретним естетичним ідеалом особи і суспільства, продовжуючи драматургічні шукання Лесі Українки, І. Кочерги, М. Куліша. А його плідні експерименти у галузі драми відкрили перед українською драматургією нові можливості пізнання дійсності.
Твори
Критика
