(1828–1882)
Ще за життя Данте Ґабрієля Россетті одні обожнювали його, інші заперечували. У. Патер, наприклад, вважав його найвизначнішим своїм сучасником, а шотландський критик Р. Б’юкенен не бачив у його віршах нічого, крім аморальності й еротизму. Після його смерті Вістлер сказав: «Він був Королем». У поезії О. Вайльд, В. Б. Єйтс вважали його своїм учителем і попередником, певний його вплив відчули на собі Е. Доусон, А. Саймонз, імажиністи, георгіанці.
Творчість Д. Ґ. Россетті була однією з проміжних ланок між романтизмом початку століття і символізмом. Россетті багато чому навчався у Колріджа, Кітса та ін., його поезія може сприйматися як традиційна і багато в чому літературна за своїми джерелами: середньовічні лицарські поеми на кшталт Кітса, балади, стилізовані у народній манері, драматичні монологи на зразок Р. Броунінга. Але слід звернути увагу, що у ранній період творчість Д. Ґ. Россетті містить у собі щось інше; особливу «згущеність», концентрацію узагальнення, містичну символічність, яка творить своєрідну міфологію Життя, Любові та Смерті.
Твори
Критика
