Данте Ґабрієль Россетті. Її дари
Висока грація, природний дар цариць,
Чуд, роджених в лісах, солодка простота,
Блиск, що його дає в погожий день вода
Чи гіацинт, коли лягають тіні ниць
В гаях, і захватна для серця блідість лиць,
I ліній пристрастю обточені уста,
Що в них вся музика живе, вся німота,
I кучерів вінець в янтарності пшениць,
I шия, що, немов колона, схов несе
Любові, і звучить тому, хто в храм іде,
I рук заслуханість, що просьб кохання жде,
I колихливих ніг слухняний рух — це все
Її дари. Слова — бліді. Душе моя!
В прознанні більшого вдихай її ім'я.
Переклав Михайло Орест
Твори
Критика
