(1895-1962) Тодось Осьмачка - майстер неповторної внутрішньої сили, самобутнього, йому тільки властивого поетичного слова й образу, що виросли з глибин українського народу. Осьмачку можна сміливо назвати символістом, особливо у ранній поезії. Уже його перша збірка «Круча (1922 р.) ілюструє специфіку сприйняття символістами світу: їх прагнення розкрити внутрішній зміст різних проявів об’єктивної реальності через натяк, знак за допомогою ірраціонального сприйняття, інтуїції. Майже всі його вірші об’єднані символічними наскрізними образами. Проте Осьмачка не просто насичує свої твори символами. Він змішує їх у досить несподівані асоціативні ряди, інколи цілі ланцюги, де один символ виростає з іншого. Поруч з символізмом поетику Осьмачки визначає також художній екзистенціалізм. У Осьмаччиних віршах переважають настрої страху, відчаю, самотності, абсурду буття; знаходимо у нього також мотиви смерті, страждань, трагічних передчуттів. Письменник, цілком у річищі екзистенціалізму, виражає себе, всією суттю своєю приймаючи страждання як єдиний і неспростовний принцип існування. Твори Критика
|
25.12.2016
174
Тодось Осьмачка
07.09.2021
106
07.09.2021
248
07.09.2021
213
05.09.2021
270
05.09.2021
146
05.09.2021
221
25.12.2016
275
25.12.2016
249
25.12.2016
506
25.12.2016
3669
25.12.2016
1748
25.12.2016
621
25.12.2016
507
Популярне
1
831
Вибір редакції











