(1932–2009)
Джон Апдайк – художник іронічний, дуже тонкий, навіть витончений, літературний. Він любив дзеркальні, невідповідні відповідності.
Письменник інстинктивно намацував серцевину традиційного роману, ці ще ніким не досліджені нічийні землі, розташовані між поверхнею і глибинами – між мінливою структурою світу та прихованою незмінністю мрії. Апдайк говорив про деградацію людини, про втрату нею свого обличчя, про появу нового феномену духовного життя – «людини без особистості», про знебоженість і тугу за вірою.
Його героями найчастіше бували ті «неповноцінні індивіди», котрим потрібні докази їхнього існування, у яких відсутні й незамінний людський талант – «здатність набути своєї долі». Але головне питання письменника полягало зовсім не в тому, що «масове суспільство» чи «суспільство споживання» робить з індивідом, а в тому, як індивід відчуває себе у цьому суспільстві.
Твори
Критика
- Жінка очима Джона Апдайка
- Концепт «мистецтво» в романній творчості Дж. Апдайка
- Лінгвостилістичні особливості перекладу роману Джона Апдайка «Кентавр»
- «Маленька» людина в прозі Джона Апдайка
- Міфологічна система образів у романі Джона Апдайка «Іствікські відьми»
- Особливості вживання лексико-семантичних класів іменників у романах Джона Апдайка (на матеріалі роману «Кролик, біжи»)
- Функції та способи передачі міфологічних реалій в українському перекладі роману Дж. Апдайка «Кентавр»
