Василь Симоненко
Василь Симоненко|
(1935-1963) Від перших своїх кроків у літературі Василь Симоненко свідомий власної відповідальності за його правдивість і значущість. Він є поетом, що виражає дух свого народу, повертає поезії правду, відвертість, чесність. Вірш В. Симоненка в усьому - проблематиці, характері художньої образності, поетичних асоціаціях, психології ліричного переживання - свідчить про непереборну силу земного тяжіння як універсальної естетичної ознаки художнього слова - стриміти до «реального світу» і водночас про трансцендентну спричиненість цього стриміння. У творчості його в чистому вигляді явлена духовна сутність шістдесятництва щира заангажованість поета і його слова у волю народу до буття. Творчість письменника є не лише естетичним, а й суспільним, морально-ідеологічним явищем 60-х років. Він осмислює життя в світлі головної для себе національної ідеї як підвалини особистісної етики, честі, совісті, гідності, зрештою - моральності. В. Симоненко опротестовує усталені ідеологічні постулати, натомість наполягає на розумінні, пізнанні природної сутності явищ, які переживає як поет. Поетична думка Симоненка звернена до головного для митця - до людини, і його мета - пробудити її гідність, значущість, поновити в правах її моральні й духовні цінності. Твори Критика
|
Поділитися