(1935-1963)
Від перших своїх кроків у літературі Василь Симоненко свідомий власної відповідальності за його правдивість і значущість. Він є поетом, що виражає дух свого народу, повертає поезії правду, відвертість, чесність.
Вірш В. Симоненка в усьому - проблематиці, характері художньої образності, поетичних асоціаціях, психології ліричного переживання - свідчить про непереборну силу земного тяжіння як універсальної естетичної ознаки художнього слова - стриміти до «реального світу» і водночас про трансцендентну спричиненість цього стриміння. У творчості його в чистому вигляді явлена духовна сутність шістдесятництва щира заангажованість поета і його слова у волю народу до буття.
Творчість письменника є не лише естетичним, а й суспільним, морально-ідеологічним явищем 60-х років. Він осмислює життя в світлі головної для себе національної ідеї як підвалини особистісної етики, честі, совісті, гідності, зрештою - моральності.
Василь Симоненко опротестовує усталені ідеологічні постулати, натомість наполягає на розумінні, пізнанні природної сутності явищ, які переживає як поет. Поетична думка Симоненка звернена до головного для митця - до людини, і його мета - пробудити її гідність, значущість, поновити в правах її моральні й духовні цінності.
Твори
- Гей, нові Колумби й Магеллани
- Задивляюсь у твої зіниці
- Лебеді материнства
- Перехожий
- Ти до мене прийшла
- Ти знаєш, що ти — людина
- Цар Плаксій та Лоскотон
- Цар Плаксій та Лоскотон (скорочено)
- Я...
Критика
- Василь Симоненко: поет, який горів любов’ю до України
- Духовний камертон Василя Симоненка
- Традиціоналізм як прояв національної та духовної свободи у творчості В. Симоненка
- ...Хто найдужче любить життя (Штрихи до портрета Василя Симоненка)
- Альтернативна модель суспільства в сатиричній творчості Василя Симоненка
- Василь Симоненко: рух тексту і стилю
- Поетика любові у творчості Василя Симоненка: історія, факти, інтерпретація
- Лірика Василя Симоненка: текстологічно-стильові колізії
- У новелістичній краплині поетичного всесвіту Василя Симоненка
- Василь Симоненко: архетип образу матері
- Василь Симоненко – текст