(1840–1902)
Еміль Золя виразно висунув на перший план соціальне середовище у своїй творчості і зумів показати зумовленість поведінки персонажів саме цим середовищем.
Кожна глава у Золя, кожна «маса» є окремою силою, що штовхає до розв'язки. Знамениті «маси» Золя, зіставлені за принципом монтажу, коли сам рух часу передається, як у кінематографі, зміною різних просторових об'єктів, відтіснивши розповідь на периферію розповіді. У процесі цього об'єктивного руху, розвитку, через безліч різнопланових конфліктів і колізій, виявляються не тільки детерміновані соціально-економічними законами долі людей, а й герої, котрі управляють цими закономірностями, пізнаними ними.
Гармонічна єдність компонентів, єдність, досягнута принципово новими образотворчими та сюжетно-композиційними прийомами, становить жанрове новаторство романів Золя, що визначає їх жанрову специфіку.
Твори
Критика
- Еміль Золя та його «новий роман»
- «Жерміналь» Е. Золя в українських перекладах
- Міфопоетика роману Еміля Золя «Земля»
- Поетика імпресіонізму «малої прози» Е. Золя
- Реалістичні та імпресіоністичні тенденції у «малій прозі» Еміля Золя
- «Революціонер в літературі...» (Е. Золя як фундатор західноєвропейського натуралізму)
- Стилістична роль жовтого кольору в зображенні житла (на матеріалі роману Е. Золя «Щастя Ругонів»)