Степан Руданський. Вовки
«Чого, брате, так збілів?
Що з тобою сталось?»
– Ах, за мною через став
Аж сто вовків гналось!
«Бог з тобою!.. Сто вовків!..
Та б село почуло…»
– Та воно пак і не сто,
А п’ятдесят було.
«Та й п’ятдесят диво в нас…
Де б їх стільки взялось?»
Ну, Іванцю! нехай так,
Але десять гналось.
«Та і десять не було!
Знать, їден усього?»
А як їден? Аби вовк!
Страшно і їдного…
«А може, то і не вовк?»
– А що ж то ходило?
Таке сиве та мале,
А хвостик, як шило.
26 февраля [1859].
