Степан Руданський. Вовки
|
«Чого, брате, так збілів? Що з тобою сталось?» – Ах, за мною через став Аж сто вовків гналось! «Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло…» – Та воно пак і не сто, А п’ятдесят було. «Та й п’ятдесят диво в нас… Де б їх стільки взялось?» Ну, Іванцю! нехай так, Але десять гналось. «Та і десять не було! Знать, їден усього?» А як їден? Аби вовк! Страшно і їдного… «А може, то і не вовк?» – А що ж то ходило? Таке сиве та мале, А хвостик, як шило. 26 февраля [1859].
|
