Павло Грабовський. До НКС
|
Такої певної, святої, Такої рідної, як ти, Такої щирої, простої — Вже більше, мабуть, не знайти. Таку не часто скинеш оком, Такою тільки що марить… А раз зустрінеш ненароком — Навіки долю озарить!
|
