Дізналась про серіал випадково, і не вірила, що сподобається, але даремно.
Оскільки тема медицини мені близька, дивлюсь про цю сферу життя з певною скептичністю, у більшості таких серіалів забагато пафосу і великої кількості неприродно трагічних ситуацій.
Мої вимоги до серіалів, щоб подивитись щось приємне перед сном, без тупих жартів і мексиканського сюжету.
Цей серіал з перших хвилин бере своєю простотою. Починається все з того, що закадровий дитячий голос розповідає про те, що поки не станеться щось серйозне всі люди чіпляються за дурниці. Згодом виявляється, що це говорить хлопець у комі. Там де ми думаємо, що життя закінчується, у лікарні, все не стоїть на місці. Там своє життя, правила, висновки, до яких не дійшов би у житті.
Кілька підлітків, із серйозними захворюваннями, які ніколи б не заговорили один з одним, поєднані червоними браслетами, що дають у лікарні, подружились, і ця дружба набагато сильніша ніж все, що було у них до повідомлення діагнозу.
Жанр - було б чесно, якщо б я сказала, що драма. Непрості ситуації, моменти, коли на очі навертаються сльози, Але з елементами комедії.
Серіал заставляє задуматись про те, що ми маємо, але не цінуємо. Кожного ранку ми спускаємо дві ноги з ліжка, не задумуючись про те, а хтось про таке тільки мріє. Кожна серія дає зрозуміти: щоб не сталось - можна і треба жити далі. Життя продовжується, коли є хтось поряд.
Іванка Дусько - Щось Моє
