У Львові
У Львові не можна бути проїздом: якщо ти тут — ти Львовянин. Нестямно закоханий в своє місто, в будівлі, сади, кав'ярні. У Львові незвичне та мелодійне “Добридень” “То є” та “Прошу”. У Львові я вірю в свою країну: вона й не таке зможе! У Львові вежі лоскочуть хмари, витягуються: хто вище? Одна біда. Я сумую без пари. Дзвоню. «Ну як ти? Не спиш ще? Ты знаешь, здесь небо ниже и ближе, волнует, гладит руками... Мне Львов навечно в душе что-то выжег тайными письменами. Соборами, вулицями, ліхтарями та затишними будовами...Но выжечь тебя из меня не под силу даже волшебному Львову».
2 липня 2015
