Майк Йогансен. Морозна осінь
Піски. Основа.
Залізних снів
Снуються довгі дні. І знов
Секунди. Біле з неба листя
Укрило ліс.
Як сіль, лежить воно
На кучугурах. Віє. Сів. Гине.
За чорні роги ясенів
І за наїжені кошлаті спини
Сосон сохатих. Сон?
Ні!
Не сон, а сміх, і
не сміх, а осміх —
Сніг!
Твори
Критика
- «Авангардист» Майк Йогансен і літературна традиція
- Автор і читач у повісті Майка Йогансена «Подорож ученого доктора Леонардо...»
- Вікінг української поезії
Поділитися