Майк Йогансен. Морозна осінь

Піски. Основа.
Залізних снів
Снуються довгі дні. І знов
Секунди. Біле з неба листя
Укрило ліс.
Як сіль, лежить воно
На кучугурах. Віє. Сів. Гине.
За чорні роги ясенів
І за наїжені кошлаті спини
Сосон сохатих. Сон?
Ні!
Не сон, а сміх, і
не сміх, а осміх —
Сніг!

Біографія

Твори

• Лежать, лежать сніги
• Морозна осінь
• Плесо спить

Критика

• «Авангардист» Майк Йогансен і літературна традиція
• Автор і читач у повісті Майка Йогансена «Подорож ученого доктора Леонардо...»
• Вікінг української поезії