Біографія Леоніда Мосендза
Леонід Мосендз народився 20 вересня (2 жовтня) 1897 року в м. Могилів-Подільський Подільської губернії в родині державного урядовця. Мосендзів родовід багатий і складний: серед його предків були українці, поляки, литвини (білоруси), навіть греки; в родині мирно співіснували православна й католицька віра.
Батько помер, коли Леонідові було сім років. Вони з матір'ю переїхали до Явтушкова, потім до Яришева (Могилівський повіт). У Яришеві Леонід 1911 року закінчив початкову школу. Вступив до учительської семінарії у Вінниці, яку закінчив 1915 р. Під час Першої світової війни перебував у російській армії, потім вступив до війська УНР. Після поразки УНР 1920 року емігрував до Польщі. З польської Ченстохови у 1922 році Мосендз переїхав до Чехословаччини, де 1923-1924 pр. закінчив гімназію і вступив на хіміко-технологічний факультет Української господарської академії в Подєбрадах. 1928 р. отримав тут диплом інженера-технолога й залишився в УГА асистентом.
Ще в дитинстві Леоніда Мосендза відвідувала рима, але про ці поетичні спроби нічого не відомо, крім одного: це були російськомовні вірші. Віршував Мосендз і перебуваючи в армії. В еміграції його визнали одразу як поета.
І як поет, і як особистість Леонід Мосендз мав, зокрема, неабиякий вплив на формування Олени Теліги. До речі, це він був її вчителем, коли вона готувалась до матуральних іспитів у Подєбрадах. Щоправда, вони, залишаючись друзями, потім розійшлися ідейно. Але на літературному терені вони співпрацювали добре, мирно публікувалися в тих самих виданнях: входили (разом з Олегом Ольжичем, Євгеном Маланюком, Юрієм Кленом) до, «вісниківської квадриги», тобто групи літераторів, згуртованих довкола журналу «Літературно-Науковий Вісник». Саме тут Леонід Мосендз видрукував рідкісний тоді цикл — вінок сонетів «Юнацька весна», присвячений Праматері Роду.
У 1931 р. він захистив докторську дисертацію з проблем переробки нафти, працював у лабораторіях. У час пробудження Закарпаття Мосендз у 1937-1938 рp. викладав в Державній академії в Сваляві, а після окупації Закарпаття переїхав до Братислави. У 1945 р. виїхав до Австрії. У м. Інсбруку Мосендз заприятелював з Ю. Кленом (О. Бургардтом), з яким разом 1947 р. видав (під спільним псевдонімом Порфирій Горотак) збірку пародійних віршів «Дияволічні параболи».
У 1946 р., тяжко хворий на сухоти, переїхав до Швейцарії, де в м. Бльоне (Blonay) 14 жовтня 1948 р. помер, похований там же. Його спадщину складають: збірка «Зодіак» (1941), три поеми («Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945) і «Волинський рік» (1948)), три збірки новел і оповідань («Засів», «Людина покірна», «Відплата») і незавершений роман «Останній пророк» (посмертне видання 1960).
Твори
Критика
