Ігор Качуровський. Передмістя
Я знайшов собі глуху околицю,
Ту, де всі дороги непроїжджі.
Тільки стежка будяками колеться
На давно забутім роздоріжжі.
Тут пастух жене уранці череду,
І сусіди біля живоплота
Сперечались – аж до сварки! – в середу:
Понеділок нині чи субота.
Ні одно вікно вночі не світиться,
Аж на третій вулиці ліхтарні.
Але ближче Оріону китиця
І ясніші світляки примарні.
Біла печериця під раїною,
Даль – мов пісня без кінця і краю.
А раїни пахнуть Україною,
Спогадом загубленого раю.
Твори
Критика
