З ранньої поетичної творчості Григорія Тютюнника
М.А. Низовий
На жаль, поезія Григорія Тютюнника мало відома читачам, особливо мало вивчений ранній період життя і творчості поета. Неточності починаються з дати народження письменника. В УРЕ, наприклад, як і в передмові Г. Книша до зб. «Журавлині ключі» (Львів, 1963) вона значиться 23 квітнем 1920 р. В інших джерелах вказується на 6 травня 1920 р. Можливо, однак, що тут не враховано різницю між старим і новим стилем.
Немає єдиної думки і щодо часу перших друкованих публікацій творів Григорія Тютюнника. Так, Павло Сердюк у передмові до роману «Вир» відзначає: «Писати почав Григорій Тютюнник досить рано, ще в шкільному віці, а перші друковані поетичні спроби його припадають на початок навчання в університеті», — тобто на 1938-1939 роки. Подібної думки дотримуються й укладачі біобібліографічного словника «Українські письменники», які пишуть, що Тютюнник «в студентські роки писав вірші і друкував їх у газеті «Соціалістична Харківщина» та «Літературному журналі». Л. Воловець у згаданому літературно-критичному нарисі про Г. Тютюнника вважає, що Тютюнник уперше почав друкуватися, навчаючись у восьмому класі, — отже, 1935-1936 р. УРЕ лаконічно вказує: «Перші поезії надрукував 1937».
Зараз можна з певністю твердити, що перші кроки в літературу Григорій Тютюнник зробив на сторінках районної газети «Більшовик Зіньківщини», коли, закінчивши семирічку в рідному селі Шилівці, продовжував навчання в першій Зіньківській середній школі. Мова йде не про епізодичне друкування його творів у газеті, а про постійні зв'язки і співробітництво з газетою.
Важко назвати якусь більш-менш визначну подію літературного життя країни, на яку б не відгукнувся «Більшовик Зіньківщини». Так, лише за 1937 рік тут з'явились матеріали про Т.Г. Шевченка, М. Горького, В. Маяковського, М. Салтикова-Щедріна, Шота Руставелі, А. Барбюса та багатьох інших літераторів. Двадцять третій номер газети від 10 лютого 1937 р. повністю присвячений 100-річчю з дня смерті О.С. Пушкіна. Час від часу газета друкує «Книжкову полицю» — інформацію про нові видання.
В міру своїх можливостей редакція газети навчала і підтримувала поетів-початківців. Про це свідчать публікації їх творів під рубрикою «Куточок початківця», окремі спроби аналізу їх перших поетичних спроб.
Перші друковані твори Григорія Тютюнника з'явилися на сторінках «Більшовика Зіньківщини» на початку 1937 р. Так, у номері від 23 березня опублікований вірш дев'ятикласника Григорія Тютюнника «Смерть молодого комунара», присвячений дню Паризької комуни. (Мабуть, саме цей вірш згадує П.Т. Гаврилов серед ранніх віршів, записаних на батьківщині письменника, під назвою «Вісімнадцяте березня»). Цей вірш засвідчує літературну обізнаність молодого Тютюнника (вірш написаний під виразним впливом В. Сосюри), його щиру любов до хлопчика, який загинув на барикадах:
Та раптом все кругом Зробилося червоне.
Хитаючись, упав Маленький комунар.
В руках міцно стискав Полотнище червоне,
А в серці вже погас Палаючий пожар...
Цей вірш, навіяний літературними джерелами, значно слабший за наступний, написаний на близьку, рідну молодому поетові тему —«Стахановська весна» (надрукований 10 квітня того ж року). Наведемо кілька строф з цього вірша:
...Вітром пухким і грайливим обвіяна –
Дихає тепло колгоспна рілля.
Трактор виблискує чорною спиною,
З піснею радо по полю гуля.
Звуки крилаті пряде він над нивами,
В синь одяглася степів далина...
Можна з певністю сказати, що редакція «Більшовика Зіньківщини» одержувала в цей час від Григорія Тютюнника значно більше віршів, ніж друкувала: адже вже на початку 1937 р. газета мала певну думку про твори молодого поета, про що свідчить огляд «Про поезію початківців», надрукований 12 квітня за підписом «А. В.». В ньому аналізувалися характерні недоліки поезії початківців і згадувалися в позитивному плані вірші Г. Тютюнника та Г. Гріненка, його однокласника.
Навчаючись у 10 класі, Тютюнник продовжував підтримувати творчі стосунки з редакцією газети. Пізніше, в одному з своїх віршів він вказує на 10 клас як на початок своєї поетичної творчості:
Був і я колись в десятім класі, буйно молодість моя неслася.
На уроці фізики, в тиші, вперше я почав писать вірші...
20 жовтня 1937 р. «Більшовик Зіньківщини» під рубрикою «Куток початківця» надрукував вірш Тютюнника «Юна трактористка».
1938 рік був останнім роком навчання Григорія Тютюнника в першій Зіньківській середній школі. За цей рік у газеті був надрукований лише один його вірш «Молодий пілот» (від 10 січня). Молодий поет з гордістю пише про юних, які мріють підкорити безмежні простори над своєю Батьківщиною, про те, як «синів своїх, дочок в обійми приймає щасливий і гордий аеродром», про Дору, яка сьогодні вперше «в блакить неосяжну, у небо прозоре рукою своєю літак поведе». «І промені сонця золотять їй путь», — вигукує поет, закоханий у своїх ровесників.
Проте аналіз матеріалів газети за 1938 рік засвідчує, що Тютюнник не поривав контактів з редакцією «Більшовика Зіньківщини» до останніх днів навчання в м. Зінькові. Так, у першому номері за 1938 р. газета, розповідаючи про святкування Нового року молоддю району, серед віршів, надісланих юнаками і дівчатами району, називає й «Діда Мороза» Г. Тютюнника.
На початку травня в м. Зінькові відбулися партійно-комсомольські збори разом із робселькорами і читачами газети «Більшовик Зіньківщини», присвячені Дню преси. Аналізуючи критичні зауваження на адресу газети, редакція в передовій статті «Правильні зауваження, законні вимоги» відзначає, що «товариші Гріненко і Тютюнник правильно вказували на недостатнє керівництво початківцями, на відсутність конкретної допомоги в їхньому зростанні».
З вересня 1938 р. Григорій Тютюнник — студент філологічного факультету Харківського державного університету. Для молодого поета почався новий ступінь літературного навчання. Однак він і надалі не поривав зв'язків з районною газетою, яка помітила і підтримала його перші поетичні спроби. Так, на літературній сторінці «Більшовика Зіньківщини» від 30 липня 1940 р. був надрукований вірш Григорія Тютюнника «Прохання». Наводимо його повністю.
На світанку я вихожу в степ,
І летять вітри пахучі, мрійні,
Де жовтець медянисто цвіте,
І шумлять хліба хмільні, надійні.
Ляжу і прислухаюсь землі:
Грають соки і чорнозем диха,
Десь тумани постають в імлі,
Пропливають так повільно, стиха.
А земля колише, колиса.
Кажуть, як у неї візьмеш сили.
То на світі вся твоя краса,
І ніхто в двобої не знесилить.
Тільки міць даєш ти для боїв,
А не зможеш ти такої зваги дати,
Щоб серед розкішних врожаїв
Дівчина змогла мене кохати?
ГР. ТЮТЮННИК с. Шилівка
Такі матеріали вдалося нам розшукати про ранній період творчості Григорія Тютюнника (з другого півріччя 1935 р. по 1940 р. включно). Грізний вир війни залишив мало матеріалів «районного» масштабу. Можливо, не все, що з'явилось на сторінках газет, було найкращим з ранньої поетичної спадщини Григорія Тютюнника. Проте все, що збереглося з поетичного доробку творця «Виру», цікавить і дослідників української літератури, і всіх шанувальників його щедрого таланту.
Л-ра: Радянське літературознавство. – 1968. – № 10. – С. 78-80.
Твори
Критика
