Фільми «The Beat Generation»

Біт-поколінням (The Beat Generation) називають передусім групу американських авторів, які працювали над прозою та поезією. Термін «біт-покоління» з'явився у 1948 року та належав Джеку Керуаку, який таким чином охарактеризував нонконформістський молодіжний рух і андеграунд у Нью-Йорку. Термін «The Beat Generation» можна перекласти як розбите покоління. Серед основних авторів течії — прозаїки Вільям Берроуз, Джек Керуак, поети Аллен Гінзберг, Ґреґорі Корсо, Ґері Снайдер та інші.

Фільми «The Beat Generation»
Найвідоміші зразки літератури біт-покоління — поема «Крик» Гінзберга (1956), романи «У дорозі» Керуака (1957) та «Голий ланч» Берроуза (1959). За цими літературними творами знято чимало фільмів, романи були неодноразово екранізовані. Серед збірки фільмів роблю виняток щодо «Стиляг», які жили майже в той час, що і бітники, але при інших обставинах. Кен Кізі по часу радше належить до хіпі, себе він не ототожнював із цими рухами (детальніше про це написав Том Вульф в «Електропрохолоджуючому кислотному тексті»). Проте ідеї викладені в книзі «Над гніздом зозулі» говорять про те, що варто йти проти так званих «суспільних норм». А це важлива риса «The Beat Generation».

«Політ над гніздом зозулі» (1975)

Початком нової хвилі у кіно став фільм «Політ над гніздом зозулі». Цей фільм став діаметральною протилежністю традиційному кінематографу 1960-х років та однією з найважливіших подій «нової хвилі» американського кіно 1970-х. Він є екранізацією одного з головних творів згромадження бітників та хіппі Кена Кізі. І не випадково, бо в цьому романі ставляться під сумнів загальноприйняті норми, які нав'язує суспільство часто насильно кожному індивіду. Але кожен в праві жити, як він забажає. Так жили «beat generation» та хіппі. Тому такий важливий «Політ над…».

На відміну від книги, фільм вийшов більш песимістичним. У романі історію оповідає індіанець «вождь», а у фільмі головна увага зосереджена на МакМерфі (Джек Ніколсон). Також в екранізації бачимо інші акценти. Наприклад у фільмі сцена рибалки скорочена, а у книзі вона досить детально розгорнута.

Автору роману не сподобалася екранізація Мілоша Формана. І з цією думкою важко не погодитися. У порівнянні з книгою фільм видається поверхневим. Але стрічку варто переглянути хоча б за те, що вона удостоєна премії «Оскар» у всіх п’яти головних номінаціях. Особливо варто відзначити неперевершену акторську гру Джека Ніколсона. Завдяки ролі МакМерфі Ніколсон у кіно замінив образ молодого інтелектуала на більш впізнаване амплуа бунтаря та епатажного персонажа.

«Голий ланч» (1991)

Від творця фільмів «Виправдана жорстокість» (2005), «Порок на ексорт» (2007) та «Небезпечний метод» (2011) Девіда Кроненберга. Фільм «Обід голяка» - це довільна інтерпретація режисером Кроненбергом твору «Голий ланч» (1959) Берроуза. Основою фільму став не тільки роман Бероуза, а також були залучені факти з життя бітницького письменника.

Кіно це варто подивитися, бо воно дає змогу подивитися зсередини на внутрішній світ наркомана.

«Крик» (2010)

Знятий на основі поеми поета Алена Гінзберга «Крик», англійською «Howl». Для людей не знайомих із бітницькою культурою вона може здатися незрозумілою, а тому варто переглянути фільм Роба Епштейна. У головній ролі там знявся Джеймс Франко.

Родзинкою стрічки є те, що протягом фільму неодноразово чуємо поему “Крик”. Її зачитують під час суду за непристойність та безсенсовність, виконання поеми Гінзбергом в Шостій Галереї Сан Франциско (1955). Також «Howl» зачитується з мультиплікацією створеною Еріком Друкером, яка надає особливого колориту фільму.

Завдяки цьому фільму можна дізнатися про життя Алена Гінзберга та його відносини з Джеком Керуаком, Нілом Кеседі та його коханцем Пітером Орловськи. Так, поема «Крик» є криком душі поета та показує драму життя американського письменника Гінзберга.

«В дорозі» (2012)

Екранізація автобіографічного роману Джека Керуака, який розповідає про подорож двох друзів – Сала Парадайза (Джек Керуак) та Діна Моріарті (Нік Кеседі).

Керуак провів у дорозі 7 років, а роман про свої мандри написав за 3 тижні. В романі дорога є самим життям. І як не був класно знятий фільм, то він не може охопити всі дороги описані в книзі.

Проте, права на екранізацію були придбані в 1979 році американським кінорежисером Френсісом Фордом Копполою. В 2004 році він подивився екранізацію бразильця Вальтера Саллеса «Че Гевара: щоденники мотоцикліста» та запропонував йому знімати фільм. Так вийшло так зване “дорожнє кіно”, в головних ролях якого знялися Сем Райлі (Сал Парадайз) та Гаррет Хедлунт (Дін Моріарті). Але другорядні ролі зіграли більш відомі актори: Віго Мортенсен (Старий буйвол Лі), Кірстен Данст (Каміла) та одна з самих яскравих ролей відомої актриси саги «Сутінки» Крістен Стюарт (Мері Лу).

Якщо ти ще не їздив/ла автостопом, а сумніваєшся або чогось боїшся, то книга/фільм саме для тебе. Ну і тоді в дорогу.

«Убий своїх коханих» (2013)

Фільм розповідає про молодого Алена Гінзберга, студента Колумбійського університету. Завдяки Люсьєнові Карру він знайомиться з Джеком Керуаком та Вільямом Бероузом. Уже з назви фільму розуміємо, що тут йтиметься про вбивство, а саме про вбивство Люсьєном Каром Девіда Камереро. Але ця драма не стає лейтмотивом фільму. Головне у ньому - як відкрив свій письменницький талант Гінзбург. Цікаве його бачення поезії, яка не обмежується римованими формами та виходить поза межі «суспільної моралі» того часу.

Головну роль неперевершено виконав Даніел Редкліфф, який більш відомий своєю роллю Гаррі Потера. Але роль письменника-гея Гінзберга, який був закоханий у Люсьєна Кара, йому вдалося зіграти на славу.

«Стиляги» (2008)

У США були бітники, а у Радянському Союзі була окрема субкультура - стиляги. Вони протиставили свою індивідуальність сірій добі того часу. Їхній різнокольоровий одяг відображав їхній внутрішній світ. Саксофон в ті часи був не просто музичним інструментом, а холодною зброєю.

Ця субкультура показана у мюзиклу Валерія Тодоровського «Стиляги». Музичним продюсером фільму став Костянтин Меладзе. У ньому знялися відомі актори: Антон Шагін, Оксана Акіншина, Максим Матвіїв, Сергій Гармаш, Олег Янковський, Леонід Ярмольник, Олексій Горбунов. У фільмі використані хіти гуртів «Машина часу», «Кіно», «Зоопарк», Nautilus pompilius, «Нуль», «Браво», «Колібрі», «Чайф» та «Бригада С», пов'язані з 1970-ми і 1980-ми роками.

Це кіно варто подивитися, бо воно знято дуже яскраво. Цей мюзикл ні в чому не поступається американським. Ще одним плюсом фільму є те, що глядач може насолодитися чудовими звуками саксофона.

Дмитро Тирусь