Леонід Глібов. Лисиця і Ховрах
— Куди се ти, кумасенько, біжиш?
Даєш, неначе з ляку, драла,—
Гука Ховрах,— ні на що не глядиш,
Мене б то й не пізнала!
— Ох, голубе! — Лисиця застогнала,—
Бодай би вже й не жить,
Як отаке терпіть!
— Що ж там таке? Яка причина? —
Ховрах допитує куму.
А та йому:
— Напасть мені! Лиха година!
Як кумові свому,
Скажу тобі усе по дружбі:
Оце я, бач, була на службі…
Наставили мене суддею до курей,
Я їх кохала, як дітей;
Всьому порядок подавала;
І не доїм, і не досплю;
Усе було труджусь, роблю —
Аж з тіла спала.
Всі добрість бачили мою,
Бо всі жили, мов у раю.
Ні з кого по сей день не брала я й
пір’їнки.
А що ж за те кумі твоїй?
З очей прогнали!!. Боже мій!
За що, про що і за якії вчинки?
От, справді, світ тепер який
Бридкий!..
А все се лихо брехні діють.
Як здумаю — печінки тліють!
На мене хтось та набрехав
(Бодай би той добра не знав!),
Що я хабарики лупила…
А щоб я, куме, хліб так їла,
Коли хоч шаг з кого взяла,
Коли хоч раз душею покривила!
Скажи, чи я ж коли така була,
Щоб сії капості робила?
— А що ж, кумасенько моя,—
Ховрах мовляє так Лисиці,—
Був гріх,— частенько бачив я
У тебе пір’ячко на пиці…
Бува, у службі чоловік
Все стогне, каже: жити важко!
Неначе доживає вік
Або останній руб насправжки.
І віру ймеш йому під час,
Бо знаєш або й чув не раз,
Що жінку він узяв без віна
І сам, сердека, сиротина.
А потім бачиш — той бідняк —
Хто його зна, коли і як —
Землі накупить, хазяйнує;
А далі так собі панує,
Що на!.. У суд не йти брехать,
А як утерпіть, не сказать,
Як той Ховрах мовляв Лисиці,
Що видко пір’ячко на пиці?..
Твори
- Бачить — не бачить
- Билина
- Білочка
- Вареники
- Ведмідь-пасічник
- Вередлива дівчина
- Веснянка
- Вовк і Вівчарі
- Вовк і Кіт
- Вовк і Лисиця
- Вовк та Мишеня
- Вовк та ягня
- Горшки
- Гуси
- Дві Бочки
- Деревце
- Дуб і Лозина
- Жаба й Віл
- Жаби
- Жук і Бджола
- Журба
- Зимня пісенька
- Зозуля й Півень
- Кавун і квіти
- Квіткове весілля
- Кіт і Баба
- Купець та Миші
- Ластівка й шуліка
- Лебідь, Щука і Рак
- Лев і Комар
- Лев та Вовк
- Лев та Миша
- Лисиця-жалібниця
- Лисиця і Ховрах
- Лисиця й Осел
- Лящі
- Мальований стовп
- Мандрівка
- Миша й Пацюк
- Мишача рада
- Мірошник
- Мужик та Лисиця
- Муха й Бджола
- Новий Рік
- Огонь і Гай
- Осел і Соловей
- Охрімова свита
- Перекотиполе
- Перли і Свині
- Писанка
- Півень і Перлинка
- Пісня
- Прохожі та Собаки
- Синиця
- Снігурі та Синичка
- Собака й Кінь
- Співаки
- Танці
- Тінь і Хлопчик
- Торбина
- Троянда
- Фіалка і Бур’ян
- Химерний маленький
- Хлопчик і Гадюка
- Хмара
- Хмелина і Лопух
- Хто вона?
- Хто розмовляє?
- Хто сестра і брат?
- Цікавий
- Цуцик
- Цяцькований Осел
- Чабан і Комар
- Чиж та Голуб
- Шелестуни
- Шпак
- Що за птиця?
- Щука
- Щука й Кіт
- Ягня
- Ясла
Критика
- Леонід Глібов: негативи, позитиви, маски
- Майстерність байкаря-реаліста
- Мова байок Л. Глібова
- Розвиток української байки як жанру дитячої літератури у 80–90-х роках ХІХ – початку ХХ століття
- Дружба, перевірена часом: Л. Глібов і О.І. Ханенко
- Газета Леоніда Глібова «Черниговский листок»
- Рустикальні мотиви російськомовної лірики Леоніда Глібова та Івана Тургенєва
- Топоніми у байках Леоніда Глібова