Леонід Глібов

(1827-1893)

Найвидатніший представник української байки Л. Глібов виступає на літературній арені в 50-60 рр. ХІХ ст.

Творчо засвоївши кращі традиції великого російського байкаря І.А. Крилова і своїх попередників в Україні (П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки), Л. Глібов збагатив українську байку і новими засобами зображення.

Байки Л. Глібова, як вищий ступінь у розвитку цього жанру, відрізняються від українських байок його попередників поглибленням і розширенням на реалістичному грунті мовностилістичних засобів та звільненням від бурлескного стилю.

Глібов увійшов в українську літературу тоді, коли художньою творчістю письменників (починаючи, безперечно, з І. Котляревського), працями істориків, фольклористів, етнографів було наново розбуджено пригальмований доти розвій національно-культурної ідеї, введено в досить широкий обіг фольклорні надбання, а першими віршами й поемами Т. Шевченка, прозою Г. Квітки-Основ'яненка, доробком ранніх українських байкарів, драматургів та поетів-романтиків заявлено духовну глибину й змістовність українського світу.

Байки Л. Глібова в історії української літератури мають певне значення. Глібов багато зробив для розвитку жанру байки, збагативши його різними мовностилістичними засобами. Прийом перенесення Глібовим семантики іменників, прикметників з розмовного, побутового плану в ширші, соціальне значимі площини часто став уживатись і пізніше українськими байкарями.

З народної оповіді байкар узяв багато різноманітних засобів, насамперед тих, що створюють сатиричне, гумористичне забарвлення, і підніс їх на рівень загальнонаціональної літературної мови.

Біографія

Популярні твори:

Леонід Глібов. Твори у двох томах

Том 1

Критика