Леонід Глібов – майстер української байки. Маловідомі сторінки біографії

Поділитися:

Леонід Глібов – майстер української байки. Маловідомі сторінки його біографії

Леонід Глібов – постать, що сяє на небосхилі української літератури. Його байки, сповнені мудрості та гумору, стали невід'ємною частиною нашої культурної спадщини. Глібов не лише розважав, а й викривав вади суспільства, закликаючи до справедливості та людяності. Його творчість – це дзеркало епохи, в якому кожен може побачити відображення вічних людських цінностей.

Цікаві факти з життя і творчості Леоніда Глібова

Дитинство. Майбутній письменник народився 5 березня 1827 року у селі Веселий Поділ на Полтавщині. Його батько, Іван Назарович, працював управителем маєтку магнатів Родзянків, а мати, Орина Гаврилівна, була жінкою освіченою, багато читала й цікавилася театром. Саме вона стала першою наставницею сина, прищепивши йому любов до знань, що згодом визначило його життєвий шлях.
«Квітчастий король». Маленького Леоніда батьки звали «Льолик», бо з дитинства проявляв любов до природи, особливо квітів. Він особисто доглядав за ними вдома, за що його жартома прозвали «квітчастим королем».
Дитячі враження, що визначили життєву позицію. Спостерігаючи за жорстоким поводженням поміщика з кріпаками, юний Леонід Глібов назавжди зненавидів насильство та деспотизм, що згодом знайшло відображення в його творчості.
Перші вірші російською. Навчаючись у Полтавській гімназії, юний Глібов дуже сумував за домівкою. У цей час почав писати вірші російською мовою. Його перший відомий твір «Сон» датується 1841 роком.
Перша збірка. Його перша збірка «Стихотворения Леонида Глебова» виходить у 1847 році російською мовою, коли він ще навчався в Полтавській гімназії.
Вчитель, якого поважали учні. З 1855 року він викладав історію та географію в дворянському училищі селища Чорний Острів на Поділлі, а з 1859 року — географію в Чернігівській чоловічій гімназії. Учні з великою повагою ставилися до свого вчителя, добре знали його байки й навіть цитували їх напам’ять. Серед його вихованців був Петро Антонович Косач — майбутній батько Лесі Українки.
Редактор і просвітник. З 1861 по 1863 рік видавав газету «Черниговский листок», де був і редактором, і автором, і коректором. Писав під псевдонімами Простодушний, Дідусь Кенир, Капітан Бонвиван, П. Сонін. У газеті порушував важливі теми, зокрема питання жіночої освіти та викладання рідною мовою.
Заборонена творчість. Перша збірка байок Глібова, що вийшла у Києві 1863 року і містила 36 творів, була майже повністю знищена через валуєвський циркуляр, який забороняв українську мову.
Втрата роботи та переслідування. У 1863 році Леоніда Глібова позбавили права викладати через зв’язки з членом організації «Земля і воля» Іваном Андрущенком. Він опинився під поліцейським наглядом і в цей же період майже втратив зір.
Особисте життя Глібова: випробування долі. Леонід Глібов двічі одружувався, але його сімейне життя було сповнене випробувань. Перший шлюб із Параскевою Бордонос виявився нещасливим – дружина не поділяла його інтересів, зраджувала, а їхня семирічна донька Ліда померла. Незабаром пішла з життя і сама Параскева. Після 11 років самотності Глібов закохався у свою економку Параскеву, одружився з нею та всиновив її 13-річного сина. На схилі літ він знову став батьком, проте їхній син Сергій помер немовлям. Втрата підірвала здоров’я письменника, він дедалі більше слабшав.
На посаді видавця. У 1867 році Леонід Глібов отримав посаду завідувача Чернігівської земської друкарні, де працював до кінця свого життя.
Творчість попри хворобу. В останні роки життя через хворобу зір Леоніда Глібова значно погіршився, але він не полишав писати. Щоб продовжувати творчість, користувався лупою і писав під лінійку.
Останній заповіт. За тиждень до смерті, попри хворобу та погіршення зору, Глібов продиктував близькому приятелеві свою останню байку «Огонь і Гай», яка стала його своєрідним заповітом.
Смерть байкаря. Леонід Глібов помер 10 листопада 1893 року в Чернігові від астми та хвороби серця. Він був похований на території Троїцького монастиря, а на місці його будинку в Чернігові згодом було встановлено пам’ятний знак.
Творчий спадок Глібова. Леонід Глібов залишив по собі великий доробок: 107 байок українською мовою, 43 поезії, 27 віршованих загадок, казки та поеми, які дуже полюбляють діти. Серед його найвідоміших творів — «Ведмідь-пасічник», «Вовк та Ягня», «Зозуля і Півень», «Квіти», «Муха й Бджола», «Синиця» та інші.
Вшанування пам'яті. 5 березня 2017 року Україна урочисто відзначила 190-річчя з дня народження Леоніда Глібова, підкресливши його вагомий внесок у національну культуру. Його ім'ям названі вулиці в багатьох містах, а твори стали невід'ємною частиною шкільної програми з української літератури.

Леонід Глібов – не просто байкар, а й справжній патріот, який уболівав за долю свого народу. Його творчість – це скарбниця мудрості та гумору, що не втрачає своєї актуальності й сьогодні. Іван Франко високо цінив Леоніда Глібова, назвавши його, поряд з Євгеном Гребінкою, одним із найкращих українських байкарів, а його ліричні вірші – перлинами української лірики. Глібов назавжди залишиться в нашій пам'яті як майстер слова, котрий своїми творами робив світ кращим.

Біографія

Твори