Загальна характеристика байкової творчості Фрідріха фон Хагедорна та особливості його індивідуального стилю
Л. С. Піхтовнікова
Фрідріх фон Хагедорн був насамперед ліриком.
У байці «Der Berg und der Poet» Хагедорн критикує невдалих, неплідних письменників. Гострою соціальною критикою наповнена епіграматично коротка байка «Der Marder, der Fuchs und der Wolf» (тут і далі назви та тексти байок Хагедорна приводяться за виданнями: /Des Herrn F.v.Hagedorn poetische Werke, Fabeln und Erzählungen 1800; Sämtliche poetische Werke des Herrn F.v.Hagedom 1816/).
В деяких байках Хагедорн використовував вирази, які потім стали крилатими: «Wurst wider Wurst» («Der Rabe und der Fuchs»); «Kluge gelten nicht, als ausser ihrem Vaterlande» («Der Papagei «).
Байки Хагедорна значно вплинули на подальшу байкову творчість Глейма і Ліхтвера / Deutsche Literaturgeschichte in einem Band 1967: 160-161; Dithmar 1974: 51-52; Doderer 1970: 299; Etzel 1907: 88; Sommer 1971: 292-293, Wünsche 1905: 115/.
В передмові до видання «Versuch in poetischen Fabeln und Erzählungen» Хагедорн посилається на тих авторів, тексти яких він брав за основу:
«Diese Sammlung enthält Versuche in der Kunst zu erzählen öder freie Nachahmungen der Alten und Neuern, welche sich in dieser Kunst hervorgethan haben.Bei dem Verzeichnisse dieser Kleinigkeiten sind diejenigen angeführet worden, deren Beispiele mich zu dieser Schreibart aufgemuntert haben und in welchen man dasjenige antrifft, was ich in meinen poetischen Fabeln und Erzählungen nicht selbst erfunden. Ich habe solches für dienlich erachtet, damit desto leichter wahrzunehmen stehe, dass ich meinen Vorgängern, und insonderheit dem La Fontaine auf eine eben so freie Art gefolget sey, dieser dem Phaedrus, Ovidius, Ariosto, Boccaccio und und Marot nachgeeifert hat».
Серед 71 байки та розповіді цього видання лише 10 написані не за мотивами текстів попередників. Якість власної творчості Хагедорн вбачав у тому, наскільки вона продовжує традиції або переймає приклади відомих авторів.
В багатьох відношеннях Лафонтен був для Хагедорна взірцем. Але якщо Лафонтен свої відхилення від лаконічності, стислості і точності античних попередників пояснював вимогами часу або своєю, начебто, неспроможністю висловлюватися так коротко, як і Федр, і таким чином, мовбито, просив вибачення за відмінність своїх байок, для Хагедорна саме відхилення від його попередників має вирішальне значення. Саме в новому трактуванні байкової спадщини він вбачає своє найважливіше досягнення. «Kunst zu erzählen» означає для Хагедорна мистецтво розповідати інакше, ніж попередники. Хагедорн не приховує, що він навіть запрошує читачів до порівняння. Він переконаний в тому, що вдоволення читача буде ще більшим, якщо він візьме участь у цьому процесі. Те що, Хагедорн так докладно згадує авторів текстів, які служать йому відправною базою, означає не тільки його наукову порядність, але й переконання в тому, що справжнє враження від його збірки буде досягнуте лише тоді, коли її можна порівняти з відправними текстами. Хагедорн прагнув позмагатися з попередніми авторами, маючи при цьому на увазі не зміст, а в першу чергу манеру відображення, поетичність викладення. Одягнувши давній зміст по-новому, Хагедорн обминав таким чином небезпеку своїми повчаннями та порадами наштовхнутися на опір з боку читача.
Хагедорн старанно вчився мистецтву розповіді у Лафонтена. Але форма і засіб його власного зображення значно відрізняється від манери зображення французького майстра. В порівнянні з байками Лафонтена байки Хагедорна більш драматизовані («dramatisch bewegte Rede und Gegenrede»), більш різноманітні за формами. Епічна форма змінюється діалогічним зображенням, або епіграмитично-стислим викладенням самої суті. Хід дій часто переривається суб’єктивними зауваженнями. Межі між байкою та поетичною розповіддю, які Лафонтен в більшості випадків ще намагався зберегти, Хагедорн майже повністю усунув. Деякі вірші, на нашу думку, помилково ввійшли в збірку його байок. Вони хоча й містять дидактичні та сатиричні елементи, але не стільки в епічній, скільки в ліричній формі.
Для всієї байковоїтворчості Хагедорна символічне значення має зміст, який вкладено в останню строфу байки «Die Henne und der Smaragd».
Die Fabel von dem Huhn und von dem Diamant/ War mir und dir und tausenden bekannt./ Mein Freund! Den Einwurf kannst du sparen./ Sie war bekannt vor tausend Jahren:/ Ihr ändert nur mein Reim die äussere Gestalt;/ Und keine Wahrheit wird zu alt.
Із збірки байок і повчальних віршованих розповідей Хагедорна можна назвати десь близько 65 текстів, які за значними параметрами можна вважати власне-байками.
Проаналізуємо байкову творчість Хагедорна за стильовими рисами.
Епічність; поетичність; емоційність
Епічність стосовно байки ми розуміємо як детальне викладення сюжету з подробицями й характеристиками, з поетичними описами й відступами. У творчості Хагедорна, як і в творчості майже всіх талановитих поетів-байкарів 18-го ст., ці риси: епічність, поетичність і емоційна експресивність тісно пов’язані. Визначення «поетичний» в назві збірки Хагедорна (як це було прийнято в 18-му ст.) відноситься не лише до віршованої форми, а в такій же мірі і до поетичного характеру викладення змісту байки.
Повчальну функцію байки Хагедорн розглядав як щось звичайне, що завжди належало байці і не потребує більш обгрунтування. Найважливіше для нього - це розповідь, яка має на меті перш за все розважати читача. Форма викладення моралі стає більш важливою, ніж мораль взагалі та зміст байки. Тим самим Хагедорн підкреслює художній характер байки, а не її повчальність. Тому у Хагедорна байка в багатьох випадках майже непомітно переходить в розповідь, межі між байкою та розповіддю розмиваються, він часто лишає байку її специфічного характеру. Лессінг рішуче вимагав повернути байку із сфери поезії знову в сферу філософії й етики. Але успіх «Байок і розповідей» Хагедорна був можливим саме завдяки формі викладення, дотепному повторюванні того, що вже було відомо. Таким чином, щодо теорії та практики байкової творчості Лессінг і Хагедорн були антиподами. Середнє положення між ними зайняв Геллєрт. Він пов’язав однозначну мораль з розважальною манерою розповіді, так що його байки були позитивно сприйняті не тільки публікою, але й критиками.
Ті слова, які Лессінг сказав про Лафонтена: «Ihm gelang es die Fabel zu einem anmutigen poetischen Spielwerke zu machen» /Lessings sämtliche Schriften 7 Bd.: 469/, ще більш стосуються Хагедорна.
Одним із головних стилістичних прийомів, які посилюють поетичність та емоційну експресивність байок Хагедорна, є прийом авторської прямої мови, який утворює контраст до діалогу та описів автора.
Хагедорн часто звертається до читачів і певних осіб:
«Du Freund und Muster Deutscher/ Dichter,/ Der Wahrheit liebenswürdiger Richter,/ Mein Wilkens, den vorlängst der Pindus/ lieb gewann;/ Wie reitzend werden mir doch meine Lie-/der schallen!/ Wie ward' ich, Werthester, mir endlich/selbst gefallen,/ Wem ich nur Dir gefallen kann!» («Die Kenner»).
У зверненнях Хагедорн використовує риторичні запитання і вигуки, які посилюють емоційну експресивність:
Was können böse Zungen nicht/ Leichtgläubigen für Stacheln hinterlassen?/ Was richten sie nicht an? Wer ist wohl/mehr zu hassen,/ Als der von Frommen übel spricht?/ O könnt’ ich dieses hier in kurze Worte fassen!» («Der Adler, die Sau und die Katze»).
Інші приклади авторської прямої мови в передмовах і післямовах до байок знаходимо також в байках: «Der Hase und viele Freunde», «Der Eremit und das Glück», «Das Gelübde», «Der Bauer und die Schlange», «Der Berg und der Poet», «Das Schäfchen und der Dornenstrauch», «Der Marder, der Fuchs und der Wolf».
Лакончість (стислість)/ розгорнутість (рос.: пространность)
До коротких ми відносимо, наприклад, такі байки: «Der Hahn und der Fuchs» (13 рядків), «Der Papagei» (13 рядків); «Der Fischer und der Schatz» (16 рядків), «Der Hirsch und der Weinstock» (24 рядки); «Der Löwe und der Esel» (10), «Das Gelübde» (12), «Jupiter und die Schnecke» (12), «Der Bauer und die Schlange» (14), «Der kranke Hirsch und die Wölfe» (15), «Die Rätter und der Aal» (11), «Der Esel, der Affe und der Maulwurf» (12), «Die Räuber und der Esel» (16), «Der arme Kranke und der Tod» (20), «Der Berg und der Poet» (22), «Der Fuchs ohne Schwanz» (23), «Der Hirsch, der Hund und der Wolf» (20).
ІІри цьому мається на увазі не лише кількість рядків, а й їх довжина.
Відносно короткі: «Die Maskeünd das Gesicht « (30 рядків); «Die Einbildung und das Glück» (32), «Der Fuchs und der Bock» (29), «die Kenner» (30).
Розгорнуті байки: «Der Wolf und das Pferd» (52 рядки), «Der Eremit und das Glück» (43 рядки), «Der Löwe und die Mücke» (46), «Der Wolf und der Hund» (36), «Mops und Hektar» (56), «Der Hase und der Liebhaber seines Gartens» (72), «Der Affe und der Delphin» (84), «Der Adler, die Sau und die Katze» (68), «Die Bärenhaut» (49), «Ja und Nein» (56), «Der Stieglitz und der Sperling» (90) .
Стислі байки містять коротку експозицію, короткі ремарки автора, в яких відсутні докладні авторські характеристики і описи. Мораль в коротких байках Хагедорна частіше - імпліцитна. Діалог теж переважно побудовано із коротких реплік. Тому в таких байках композиційно-мовленнєвими формами є «коротке повідомлення», елементи «динамічного опису».
Розгорнуті байки Хагедорна містять, як правило, більш докладні експозиції. Текст байки стає розширеним також завдяки багаторазовому обміну репліками персонажів та описам і характеристикам автора. Композиційно-мовленнєвими формами в розтягнутих байках є «статичний опис», «динамічний опис», «характеристика», «монолог» автора або персонажу.
Афористичність, епіграматичність
Серед байок Хагедорна зустрічаються також такі короткі та стислі байки, що можна говорити про їх афористичність або епіграматичність, наприклад, «Der Marder, der Fuchs und der Wolf», «Das Schäfchen und der Domstrauch», «Das Hühnchen und der Diamant», «Der Kuckuck und die Lerche». Остання байка складається лише з однієї зміни коротеньких реплік і має яскраво виражену тенденцію до афоризму, яким вона й закінчується «Das viele Reisen macht die Dummen nicht klüger».
Цей приклад підтверджує наше положення про те, що тенденція до афористичності, яка найяскравіше проявилася в 20-му ст., мала місце і в 18-му ст. і теж не тут тільки почалася. Але ми почнемо її аналізувати, починаючи з 18-го ст., тому що ця епоха охопила все багатство байкової творчості минулих сторіч.
Взагалі, багато байок Хагедорна закінчуються афоризмами або афоризмоподібними виразами: «Wurst wider Wurst» («Der Rabe und der Fuchs»); «Kluge gelten nicht, als ausser ihrem Vaterland» («Der Papagei»); «Nichts gibt ein grösseres Vergnügen als den Betrüger zu betrügen» («Der Wolf und das Pferd»), «Einen edlen Muth versöhnet nur ein tapfres Blut» («Der Löwe und der Esel»); «Der Mensch ist deiner Art: oft steckt sein Wissen nur im Bart» («Der Fuchs und der Bock»); «...auf der Welt ist nichts der Freiheit gleich. ... Dem Weisen gilt sie mehr, als Thron und Königreich: Wenn ihm die Freyheit fehlt, so wird ihm alles fehlen» («Der Wolf und der Hund»); «Kein Blinder zeigt den Weg» («Der Kanarienvogel und der Häher»), «Keine Wahrheit wird zu alt» («Die Henne und der Smaragd»).
Байка «Der Marder, der Fuchs und der Wolf» нагадує епіграму не лише зовнішніми ознаками: стислістю, двочастною структурою, але також узагальнено й контурно викладеним сюжетом:
«Ein Marder frass den Auerhahn;/ den Marder würgt ein Fuchs; den Fuchs des Wolfes Zahn, // Mein Leser, diese drei bewähren/ wie oft die Grösseren sich vom Blut der Kleinen nähren».
Байка має дві частини. Перша містить опис явища, а в другій дається його оцінка. Хід дії байки позначено абстрактно і схематично. Це, скоріше, повідомлення про всім відомий факт із світу тварин. Висновок може відноситися і до байки, і до епіграми. Але все ж цей текст ближче до байки, тому що перші два рядки не лише називають негативне явище, а й містять алегорію. Під цими трьома алегоріями-символами із світу тварин маються на увазі сильні і слабкі в світі людей. Як байка, цей текст утворює образ-символ самоствердження через насилля.
Варто звернути увагу на те, що тут спостерігається явище посилення абстрагізації та стислості образу-символу, яке в сучасній байці стане переважаючим.
Діалогічність
Більшість байок складається, в основному, із опозиційного діалогу з швидкою зміною реплік, тому діалогічність тут пов’язана з контрастністю та динамічністю.
Динамічність/ статичність
Динамічність створюється в байках Хагедорна не лише швидкою зміною мовленнєвих дій, а, насамперед, контрастністю, антитезисністю.
Окрім динамічних байок зустрічаються байки зі статично викладеним сюжетом, в якому немає режиму загострення, тобто протиставлених сил, конфліктів, розв’язок, що відповідно відображається на мовленнєвому рівні. Мовленнєвими формами в таких байках є переважно монолог-розповідь автора, монолог-звернення, констатуюче повідомлення, монологічні висловлювання персонажів. Це спостерігаємо, наприклад, в таких байках: «Der Papagey», «Die Bärenhaut», «Die Maske und das Gesicht», «Die Kenner».
Контрастність, антитезисність
Контрастність, антитезісність починається вже з назви. У більшості байок діють контрастні фігури, що є найважливішою передумовою динамічної ситуації в байці, наприклад. «Der Rabe und der Fuchs», «Die Ameise und die Grille», «Der Hahn' und der Fuchs», «Der Gans und der Wolf», «Das Reh und der Hund», «Der Hirsch und der Eber», «Der Wolf und der Fuchs», «Der Hase und der Dachs», «Der Bauer und die Schlange» та багато інших.
Досить часто зустрічаються байки з трьома протиставленими персонажами: «Der welsche Hahn, der Habicht und der Adler», «Der Esel, der Fuchs und der Löwe», «Der Esel, der Affe und der Maulwurf», «Der Hirsch, der Hund und der Wolf», «Der Marder, der Fuchs und der Wolf», «Der Adler, die Sau und die Katze».
Дидактичність / повчальність
Хагедорн пише не лише докладніше ніж Езоп або Федр, він не тільки володіє розважальною манерою розповіді Лафонтена, але ще й часто перетворює байку в історію, яка дуже художньо передається і з якої мораль нерідко розвивається в частину цієї історії. Мораль часто вкладається в уста діючим персонажам, завдяки чому розповідь «оживляється» і має лише легку моральну зафарбованість. Як приклад можна навести байку Хагедорна «Der Fuchs und der Bock», сюжет якої успадковано по лінії Езоп - Федр - Буркард Вальдіс - Лафонтен. Якщо всі попередники Хагедорна відділяли мораль від розповіді-сюжету, то у Хагедорна зарозумілість, глузування Лиса і мораль-повчання стають одним цілим. Але це лише одна з відмінностей. Друга відмінна риса байки Хагедорна полягає в тому, що розповідається індивідуалізована історія, яка в порівнянні з мораллю має високу ступінь самостійності. В байці Хагедорна Лис не просто впав у криницю, з якої він хитрощами за рахунок Козла вибирається (Езоп, Федр), тут Лис та Козел не лише разом подорожують (Вальдіс, Лафонтен), у Хагедорна Лис подорожує «zu einem seiner Schwäger», він хоче пити, тому що літньої пори дуже «спекотно» («schwül») подорожувати. Лис повідомляє, що він хоче вибратися з криниці, тому що до хороших напоїв належить ще й жирний півень (der feiste Hahn) із сусіднього курятника. У байці Хагедорна кожна дія пояснюється й обгрунтовується, внаслідок чого утворюється картина реалістичної дійсності. Поетична деталь займає рівноправне місце поряд із моральним повчанням; остання навіть підпорядковується автономно зображеній дійсності.
Мораль у байках Хагедорна носить, в основному, імпліцитний характер, випливає із дій та реплік персонажів; може бути висловлена афоризмом або сентенцією персонажа, який висловився останнім: «Der Schickung Hand ist stets bereit,/ der Tugend Werke zu vergelten./ Sie sorgt, mit gleicher Wachsamkeit,/ für jeden Menschen wie für Welten» («Der Fischer und der Schatz»).
Абстрактність
Більшість проаналізованих байок, що видно з назви, має конкретні персонажі, які в значній мірі уже своєю характерологічністю сприяють розумінню основного смислу байки. В такому разі ступінь абстрактності визначається тим, настільки потрібно абстрагуватися від конкретних персонажів і конкретної ситуації до образно-символічного смислу байки.
Але є досить велика кількість байок, в яких введена абстрактна сила чи навіть дві протилежні фігури, які з самого початку символізують абстрактні явища, поняття. Наприклад,: «Die Hoffnung und die Furcht», «Die Einbildung und das Glück», «Jupiter und die Schnecke», «der Eremit und das Glück».
Досить часто в байках Хагедорна персонажами є фігури Богів: «Jupiter und die Schnecke», «Das Gelübde», «Apollo und Minerwa», «Apollo ein Hirte», «Jupiter, die Tiere und der Mensch». У Хагедорна є навіть байка, в якій персонажами є слова «Ja und Nein». Протиставлення «Так і ні» у змозі охопити своєю узагальненістю полярність усього світу:
Таким чином, поряд з афористичністю у Хагедорна спостерігається активізація тенденції до більшої абстрактності й узагальненості байок, яка теж стане однією з основних стильових рис сучасної байки.
Порівняно до байок із характерологічними фігурами більша ступінь абстрактності є вже в байках з назвами персонажів, які з самого початку можуть не нести образно-символічного навантаження; образно-символічний смисл випливає лише з дій фігур. Це такі, наприклад, байки: «Der arme Kranke und der Tod», «Die Kenner», «Die Maske und das Gesicht», «Der Berg und der Poet», «Der Eremit und das Glück».
У порівнянні з творчістю інших байкарів 18-го ст. можна зробити висновок, що поряд з епічністю, поетичністю, динамічністю в байках Хагедорна присутня найбільша ступінь абстрактності. І ця тенденція має бути проаналізована включно останні десятиріччя 20-го ст.
Строфічність/астрофічність
Значна частина байок Хагедорна (1/3) має чітку строфічну будову, що відповідає певним змістовим блокам байки: «Die Einbildung und das Glück» (8 четверовіршів); «Der Wolf und das Pferd» (9 шестивіршів); «Mops und Hektor» (14 четверовіршів); «Оег Hirsch und der Weinstock» (4 шестивіршів); «Der Hase und viele Freunde» (13 восьмивіршів); «Der Bär und der Liebhaber seines Gartens» (18 четверовіршів); «Das Schäfchen und der Dornstrauch» (2 четверовірші); «Das Hühnchen und der Diamant» (3 трьохвірша); «Die Kenner» (5 шестивіршів); «Die Räuber und der Esel» (4 четирьохвірша); Die'Maske und das Gesicht» (5 шестивіршів); «Der Stieglitz und der Sperling» (9 десятивіршів).
Отже, в переважній більшості байок строфічна форма присутня там, де текст розтягнутий за обсягом. У таких випадках строфічність відіграє дуже важливу роль для розуміння тексту, полегшує його сприйняття. У цих байках епічність знаходиться в гармонічній рівновазі з поетичністю.
Друга частина (дещо менше 1/3) має астрофічну будову зі змістовим членуванням тексту: «Die Fledermaus und die zwei Wiesel», «Der Fuchs und der Bock», «Der Löwe und die Mücke», «Der Wolf und der Hund», «Der Fuchs ohne Schwanz», «Der Adler, die Sau und die Katze», «Der Papagei», «Die Bärenhaut», «Der arme Kranke und der Tod», «Der Berg und der Poet», «Der Eremit und das Glück».
Астрофічна будова зі змістовим членуванням на нерівномірні строфоподібні блоки виконує, в основному, ту ж саму функцію, що й строфічна будова - полегшення сприйняття великого за обсягом тексту. Але це все ж більш громіздка для розуміння і менш поетична структура. Тут епічність переважає над поетичністю.
Приблизно третя частина байок має суцільний текст, наприклад: «Das Gelübde» (12 рядків), «Der Löwe und der Esel» (10), «Jupiter und die Schnecke» (12), «Der Bauer und die Schlange» (11 рядків - суцільний текст + 3 рядки - експліцитна мораль), «Die Rätter und der Aal» (11), «Der Esel, der Affe und der Maulwurf» (12), «Der Hirsch, der Hund und der Wolf» (20).
Зустрічаються байки змішаного типу, які фактично складаються з двох текстів, один з яких може мати строфічну будову, а інший змістове членування або суцільний текст. Наприклад, «Der Affe und der Delphin» (42 рядки - змістове членування + 13 четверовіршів), «Die Henne und der Smaragd» (3 четверовірша + 18 рядків - змістове членування).
Образність
Образи-символи в більшості байок Хагедорна, як правило, пов’язані з відповідними фігурами - негативними або позитивними, тому їх інформаційна ємність обмежена лише відповідними людськими рисами. В тих же байках, в яких вводяться абстрактні персонажі, проявляється тенденція до збільшення інформаційного змісту образу-символу, до компресії образно-символічного змісту в одне понятгя.
Щоб конкретніше уявити стиль байок Хагедорна, проаналізуємо декілька його байок.
І. «Der Hirsch und der Weinstock»
Ein Spiesshirsch, dem die nahe Jagd/ die schlanken Läufte zittern macht,/flieht schnell zu Holz und tut sich nieder,/ Der Leithund sucht durch Busch und Flur,/ verfolget Fährte, Schritt und Spur/ und findet ihn im Prudei wieder.//
Der Hirsch verändert seinen Stßnd/ und springt in ein verzäuntes Land,/ wo bald ein Weinberg ihn verstecket./ Des Hilfhorns Ruf, das Jagdgeschrei, /die muntern Jäger ziehen vorbei,/ sein Wiedergang bleibt unentdeckt.//
Da nichts ihn mehr verscheuchen kann,/ fängt er den Stock zu nagen an,/ bricht und entblättert Zweig und Reben./ Man hetzt auf dies Geräusch zurück,/ er wird, beinah im Augenblick,/ erlegt, zerwirkt und preisgegeben.// Er schreiet, da er zappelnd weint,/ da Hund und Rach und Tod erscheint, / und sich mit Schweiss die Ranken färben:/ «Ich sterbe, weil ich den verletzt, der mich in Sicherheit gesetzt./So sollten, die ihm gleichen, sterben.
У байці є перша умова для динамічного розвитку дій - яскраво виражена антитезісність, яка перш за все визначається антагонічністю персонажів: з одного боку - Олень і Мисливці, які його переслідують; з другого, - Олень і Виноградник. Таке подвійне протиставлення ще більш посилює можливість динамічного розвитку дій. Полярністю персонажів обумовлені й мотиви їх дій. Мотиви також протиставлені.
При зіткненні мотивів у кульмінаційному пункті відбувається загибель Оленя. Кульмінація і розв’язка - яскраво виражені. Їм передує швидка та стрімка зміна акцій/реакцій, яка створює враження рухомих картин, образів, ефект присутності. Хід дії відзначається напруженістю, драматизмом; байка викликає співчуття до головного персонажу.
У байці відсутній діалог. Крім заключних трьох рядків із прямою мовою персонажа байку передано авторською мовою. Пряма мова, яка контрастує з авторською мовою, діє як експресивний засіб. Авторська розповідь передана у формі динамічного опису. Уже в експозиції є елементи динамічного опису: почуття страху Оленя і початок його дій: «flieht schnell zu Holz». Вибір основної композиційно-мовленнєвої форми знаходиться відповідно до динамічного характеру акцій/реакцій.
Пряма мова персонажа: «Ich sterbe, weil ich den verletzt, der mich in Sicherheit gesetzt. So sollten, die ihm gleichen, sterben» знаходиться в кінці байки - в ній зосереджено основний смисл. У словах Оленя міститься імпліцитна мораль - застереження сприймаючим байку: «не будь безтурботним», «бережи друга, який дав тобі притулок». Пряма мова персонажа виконує тут важливе смислове навантаження: є одночасно і вироком Оленя самому собі, і мораллю байки.
Архітектоніка байки створює враження гармонічності і композиційної завершеності. Між архітектонікою та розвитком дій існує чітка, ритмічна відповідність. Вся байка складається з чотирьох шестивіршів ямбового розміру з однаковою рифмо-ритмічною організацією та архітектонічною довжиною рядка (4 стопи). Така злагодженість зустрічається лише в невеликій частині віршованих байок. Їм більш властива неоднаковість довжини рядка та змістове ділення на частини тексту з різною кількістю рядків або відсутність навіть смислового членування (суцільний текст), що відповідає розмовно-розповідному стилю.
Ця ж байка є найкращим зразком архітектонічної узгодженості. Кожним її трьом рядкам відповідає певний хід дій:
Перші три рядки містять вступ у ситуацію і першу акцію. Олень ховається в лісі від переслідування.
Швидка зміна акцій/реакцій, кожній із яких відповідають три рядки (усього три зміни). У ході дій Олень, утікаючи від переслідування, знаходить надійне сховище - Виноградник. Однак, одержавши захист, він забуває про небезпеку і починає об’їдати виноградну лозу.
Кульмінація приходиться на останні три рядки передостанньої строфи. На шелест лози, що об’їдає Олень, знову повертаються Мисливці і знаходять його.
У перших трьох рядках останньої строфи міститься розв’язка. Заподіявши шкоди своєму захиснику, Олень згублює й себе. Олень - у відчаї: він бачить і відчуває наближення смерті.
В останніх трьох рядках, в словах Оленя, міститься імпліцитна мораль, головний смисл байки.
Така ритмічна й узлагоджена організація байки на всіх композиційних рівнях сприяє створенню загальної динамічності байки.
Ця байка - дуже поетична. Її строфіка, ритм, рифма підвищують художню виразність змісту. Але крім поетичної віршованої форми, загальної ритмічної досконалості, контрастності та динамічності, драматичності і взагалі емоційної експресивності байка володіє виразною системою образів.
Система образів побудована перш за все на полярності персонажів. Читаючи байку, ми легко розпізнаємо позицію автора, який не приховує, що співчуває саме Оленю, незважаючи на те, що він робить велику помилку. Доброзичливе ставлення автора виражається навіть у виборі персонажа. Фігура Оленя завжди викликає симпатію, почуття прекрасного. Образ Оленя - головний образ у байці. Образи Мисливців і Виноградника служать фоном для характеристики головного персонажа.
Система образів у байці сприяє виразності й зображувальності сцени, покладеної в основу байки. Загальну експресивність байки і виразність головного образу - образу Оленя - підвищують мікрообрази: вдало підібрані епітети - «die schlanken Läufte»; «die nahe Jagd», «die muntern Jäger»; метафора - «die nahe Jagd die schlanken Läufte zittern macht»; слухові й зорові образи допомагають яскраво і зримо уявити те, що відбувається: звук рожка; крики, шум полювання; Олень зламує гілки, кричить, плаче; гілки забарвлюються кров’ю.
Про високу ступінь динамічності, а значить і експресивності, свідчить велика кількість дієслів. Всього в байці 29 дієслів.
Ця байка створює динамічний образ-символ прекрасної за своєю природою людини, яка однак учинила фатальну, згубну помилку через свою безтурботність.
Байка звернена перш за все до почуттів читача. Тут відсутнє викладення узагальнених дій, повчань, результатів, висновків, які були б звернені зразу до свідомості, розуму. Ціль цієї поетичної сцени і гибелі - викликати співчуття до персонажу й асоциації щодо відповідних ситуацій у житті.
Проаналізований текст може також служити зразком поетичної байки, в якій найкраще виконується естетично-поетична функція - головна функція жанру байки цієї епохи.
«Der Hahn und der Fuchs»
Ein alter Haushahn hielt auf einer Scheune Wache;/ da kömmt ein Fuchs mit schnellem Schritt/ und ruft: O krähe, Freund, nun ich dich fröhlich mache;/ ich bringe gute Zeitung mit./Der Tiere Krieg hört auf: man ist der Zwietracht müde./ In unserm Reich ist Ruh und Friede./Ich selber trag ihn dir von allen Füchsen an./ O Freund, komm bald herab, dass ich dich herzen kann./ Wie guckst du so herum/ Greif, Halt und Beilart kommen, / die Hunde, die du kennst, versetzt der alte Hahn;/ und, als der Fuchs entläufi: Was , fragt er, ficht dich an / Nichts, Bruder, spricht der Fuchs; der Streit ist abgetan;/ allein, ich zweifle noch, ob die es schon vernommen.
Лаконічність байки виражається в загальному обсязі (13 рядків), у короткій експозиції (2 рядки), у коротких ремарках автора, у відсутності авторських характеристик та описів. Лаконічності сприяє й імпліцитна мораль, яка випливає з усього тексту, а саме з діалогу. Діалог теж побудовано, в основному, з коротких реплік, за винятком першого, доволі розтягнутого висловлювання Лисиці, яка принесла повідомлення Півню. Композиційно-мовленнєві форми: «коротке повідомлення» в експозиції і в репліках персонажів; елементи динамічного опису: «da kömmt ein Fuchs mit schnellem Schritt», «und als der Fuchs entläuft».
Діалогічність утворюється діалогом із латентною опозицією. Зовні діалог відбувається без наявного конфлікту, у вічливих тонах. Але під спокійними, зваженими репліками криються протилежні мотиви дій антагоністичних за своєю природою персонажів: з одного боку, прагнення Лисиці будь-якими засобами обдурити та виманити Півня; а з другого боку; - прагнення Півня, розкрившого наміри Лисиці, не тільки захистити себе і примусити хижака до втечі, але й присоромити його. В останніх репліках персонажів, які приховують свої дійсні позиції, вгадується глибока іронія: Півень робить вигляд, що не розуміє справжньої причини втечі Лисиці (Was, fragt er ficht dich an?), а Лисиця, щоб не відмовитися від свого удаваного повідомлення про мир серед звірів, і не визнати себе викритою, примушена знову брехати. Таким чином, під буденними репліками діалогу криється глибокий зміст, уся сіль байки. Діалог рухає розвиток дій байки. Не описи автора, а саме репліки діалогу дають яскраву характеристику персонажів. Лисиця й Півень самі характеризують себе у своїх мовленнєвих вчинках.
Контрастність байки задається вже самою назвою, в якій зразу виступають дві традиційно протилежні фігури, а також опозиційним діалогом. Взаємодії персонажів носять характер старанно прихованої ворожнечі. Мотиви їх вчинків також повністю протилежні. Хоча ця протилежність і не знаходиться на поверхні, вона легко вгадується. Контраст спокійно-ввічливих фраз і прихованих, справжніх мотивів учинків утворюють іронічний ефект. Помітний також контраст між першим розтягнутим висловлюванням Лисиці, яка захопилась своєю промовою, і наступними короткими репліками Півня, який не повірив в улесливу промову Лисиці.
Динамічність байки зумовлена швидкою зміною акцій/реакцій, безупинним ходом дії. Перша ж репліка Півня миттєво дає результат: хижак втікає. Прихована опозиція між персонажами не зменшує динамічності, тому що ввічливий за формою діалог приводить до раптової немовленнєвої дії негативного персонажу - до втечі, яка сприймається як результат, розв’язка байки. Посилює динамічність і сам образ руху - Лисиця, яка втікає.
Повчальність байки, як і в більшості байок цього типу, проявляється ненав’язливо. Мораль можна легко розпізнати в підтексті байки: підступність і хитрість брехуна безсилі й смішні, якщо їм протистоїть тверезий і проникливий розум. Повчальність сприймається легко ще й тому, що міститься в іронічному підтексті.
Астрофічність байки корелює тут із діалогом, який вільно і природно відбувається, репліки якого неможливо втиснути в рамки строфи. З цієї ж причини відсутня також будь-яка закономірність у чередуванні рифм. Схема рифмовки байки наступна: абабааббаббба.
Образи-символи. У цій байці, у протилежність попередній, виникає два однаково експресивних образа-символа - негативний і позитивний: образ підступного та хитрого брехуна (на основі негативного персонажу) й образ досвідченої і проникливої людини (на основі позитивного персонажу). Обидва образи мають динамічний характер, тому що їх розвиток відбувається в діалозі, в діях. В авторській мові міститься лише одна, хоча й дуже суттєва для розуміння смислу байки характеристика: двічі повторене означення «alter»: «ein alter Hahn», «der alte l lahn» - старий Півень, тобто досвідчений, бувалий, розумний. Решта характеристик випливає з обміну репліками між персонажами, тобто вони подані в розвитку.
Байка є типовою для байкового жанру 18-го ст. Образи-символи побудовані в ній на основі характерологічних персонажів. Тут абстрагізація обмежується рамками метафори-алегорії, як це звичайно відбувається в класичних байках.
Л-ра: Піхтовнікова Л. С. Синергія стилю байки. Німецька віршована байка ХIIІ-ХХ ст.: монографія. – Харків, 1999. – С. 80-93.
Твори
Критика
