Новаторство німецького соціалістичного «роману-виховання» (Дітер Нолль «Пригоди Вернера Хольта»)
М. П. Мудесіті
Трилогію «Пригоди Вернера Хольта» Д. Нолль присвятив «незагубленому поколінню» німців. Опубліковані письменником перші дві частини трилогії являють собою цікаву антивоєнну книгу про долю німецької молоді. Д. Нолль розвінчує загарбницьку гітлерівську війну і показує її наслідки в житті нації. Не лише недавня історія Німеччини та її уроки привертають увагу письменника, роман підкорений розв’язанню нових назрілих проблем у житті країни. При цьому в центрі уваги Нолля — народження нової німецької держави, нової моралі, формування психології людини соціалістичного суспільства.
Д. Нолль, скориставшись популярною в літературі НДР давньою формою «роману-виховання», пішов по шляху новаторських пошуків, якими відзначена робота Е. Штріттматтера, М. В. Шульца, В. Нейгауза, Ю. Брезана, Гюнтера де Бруїна, Ф. Фюмана та ін.
Особливістю сучасного німецького роману-виховання, на думку Хрісти Вольф, його новаторською рисою є те, що «розрахунок з минулим переростає в проблему встановлення нових зв’язків з нацією, в суворий перегляд історичного шляху і культурних цінностей свого народу, в утвердженні власного місця в новому суспільстві».
Такої ж думки дотримується і критик Г. Кох: «Прощання з минулим» — не головна проблема більшості творів, оскільки багато письменників у цьому «прощанні» бачать лише передумову розв’язання на користь нового.
Так, наприклад, розповідає критик НДР В. Левін, Д. Нолль, М. В. Шульц, Е. Штріттматтер спочатку задумали написати історію молодих німців після 1945 р., але потім відчули необхідність зупинитися на подіях недавньої історії і показати «як» і з «чим» їхні герої прийшли до 1945 р. Без цього їм було важко створити правдивий образ нової людини соціалістичного суспільства.
«Пригоди Вернера Хольта» (І частина трилогії) — живе полотно історії Німеччини воєнних років. Доля «незагублених», воєнна епопея німецької молоді описані письменником, що служив солдатом у гітлерівській армії. Життєвий досвід, набутий Д. Ноллем в роки Другої світової війни, революційний марксистський світогляд допомогли йому правдиво відтворити складні події в житті нації, інколи тонко передати переживання і почуття німецького солдата. «За що боремось і за що вмираємо» виникає думка у Хольта, Гомілки та інших героїв роману. Відповіддю є дія книги, розповідь автора про людські долі, про боротьбу старого й нового в житті суспільства і у свідомості людей. У романі суб’єктивне начало (ich-Form), коли війна сприймається очима Вернера Хольта, органічно поєднується з епічним. Дітер Нолль виявляє великий інтерес до моралі, веде начебто «пошук людини в людині»б, при якому письменником «категорії моральні досліджуються як «гостро соціальні».
Епічне начало в романі Д. Нолля «Пригоди Вернера Хольта» збагачується філософським осмисленням життя і війни. Інформація про найскладніші події ведеться від 16-річних учасників тотальної гітлерівської війни. Розширюється поле діяльності молоді, ростуть її зв’язки . з великим світом, де лютує війна.
Для розкриття внутрішнього світу німецької молоді («незагублених») Нолль насичує художню тканину роману діалогами, внутрішніми монологами і т. ін.
Різноманітність художніх засобів створює тонкий психологічний малюнок образів, автор зовсім не спрощує характери своїх героїв. На думку критика НДР X. Беммана, «на очах читача народжується зрілість героя, драматично постає сам процес становлення поглядів».
Сильне враження справляє і те, як Вернер Хольт та його шкільні товариші на війні переборюють страх перед небезпекою і смертю, як у важких випробуваннях загартовується воля підлітків. Нолль виділяє в романі як лейтмотив — безглуздя подвигу й смерті на гітлерівській війні. Це звучить тим різкіше і сильніше, чим більша сліпота й розгубленість охоплює молодь перед кінцем війни та крахом гітлерівської Німеччини. Поділ роману на частини, його внутрішня структура, хід подій нагадують симфонію. Особливо заслуговує на увагу композиція першої частини трилогії. Життя Вернера Хольта та його духовний розвиток здаються нам лише маленьким струмочком, який вливається в бурхливий потік народного життя. Роман відкривається «Прелюдією» — це перша зустріч з майбутніми героями книги — учнями одного класу. Із «багатоголосого» хору підлітків виділяється «провідний мотив» — життя і «пригоди» на війні Хольта.
Долі Хольта, яка органічно зв’язана з історією народного життя, присвячені перша та друга частини роману. Стрімкий перебіг воєнних подій сприяє «вихованню» героя. В епілозі роману — «Заключному акорді» знову автор виділяє лінію Хольта: вчорашній гітлерівський солдат повинен розпочати нове життя, він стоїть на порозі великих змін. Філософський підхід Д. Нолля до народної долі на війні, правильне розуміння революційним художником слова обов’язок патріота поглиблюють розв’язання антивоєнної теми роману. Хольт та інші молоді німці, на очах яких гине рейх, замислюються над майбутнім Німеччини, відчувають свою відповідальність перед батьківщиною: «Вмерти за вчорашню гігантську роззолочену Німеччину — боягузтво. Але жити ради убогої, пораненої на смерть Німеччини завтрашнього дня, — це справді героїзм, тут потрібна справжня мужність».
А. Зегерс, високо оцінивши роман Д. Нолля «Пригоди Вернера Хольта», визнала в ньому, як найвідрадніше явище уміння автора бачити історичну перспективу. Ця новаторська риса притаманна сучасному соціалістичному німецькому роману-виховання. Показовим щодо цього є те, що в антивоєнному романі ФРН конфлікт зображений часом сильно вражаючим і переконливим, але він не вирішується. У ряді книг описується трагічна історія німецької молоді, травмованої війною, її пошуки відповіді на хвилюючі гострі питання, пошуки свого місця у післявоєнному житті. Прикладом можуть бути «Запит» К. Гейслера, «Ті, хто створює страх» В. Шіллінга, «Смерть в Римі» В. Кьоппена, «Міст» Мак Грегора та ін.
«Мак Грегор створює оповідь-реквієм по безглуздо загиблих друзях».
Романи письменників про «незагублене» покоління воєнної молоді (Д. Нолля, Е. Штріттматтера, М. В. Шульца, X. Хольцхойзера, Г. де Бруїна та багатьох інших) відзначаються спрямованістю в, майбутнє. Їхні герої на війні звільняються від надкласових ілюзій, пустої романтики, починають по-новому розуміти смисл життя. Історичний процес народження нової Німеччини у вогні гітлерівської війни є ідейним центром німецького соціалістичного роману-виховання. Представники нової Німеччини в романі Нолля «Пригоди Вернера Хольта» — це люди різних поколінь, з різною долею, більшість з них довго вражена сліпотою і в кожного свій шлях у майбутнє. Але їх (Вернера сина і батька-професора, робітника Хорбека і вчителя Готтескнехта, адвоката Гомілку і суддю Візе та ін.) зближує ненависть до фашистської Німеччини й розбійницької війни, всі вони представляють демократичні сили нації, завдяки яким можливе відродження країни.
У сучасній літературі «посилився потяг до синтетичних узагальнень, до можливості об’єднати в образі минуле і сучасне, загальне і приватне». Прикладом може бути образ Вернера Хольта — центрального героя роману Нолля. Великий творчий успіх письменника полягає в тому, що внутрішній світ його героя знаходиться в складній залежності від подій суспільного життя. Суспільство розвивається за певними законами, не пізнавши яких людина приречена на неуцтво і сліпоту. Приклад — доля Хольта та його ровесників. Автори роману-виховання Штріттматтер та Іобст, Нолль і Брезан створили яскравої індивідуалізації художні образи представників «незагубленого покоління» німців. Однак їх героїв зближує нерозуміння суспільних законів і характеру тієї війни, в якій вони беруть участь як солдати рейха. Спільним у долі героїв є також те, що одні і ті ж історичні події в житті німецького народу (крах гітлерівської Німеччини), дорога війни сприяють їх моральному відродженню і духовному зростанню. Письменники НДР на історичному та сучасному матеріалі зображують народження і зростання свідомості серед кращої частини німецького народу. Цей складний процес є типовим для нації в цілому. Прикладом може бути «біографія Вернера Хольта, яка відповідає долі цілого покоління німецької молоді». Духовний процес розвитку Хольта та його однолітків складний,, різноманітний і багатозначний. Роздуми і хитання, думки і почуття героїв передані Ноллем дуже виразно. Наприклад, перша зустріч солдата Хольта з професором-батьком, який добровільно, не бажаючи служити нацистам, прирік себе на бідність. У душі Хольта пробуджується добре почуття до батька, потім розгубленість і страх, коли вчений засуджує війну.
У внутрішньому монолозі героя відчутні як велика емоціональність Хольта, активність його натури, так і темнота, засліпленість.
Другий етап духовного стану героя відбив Нолль у психологічній: сцені внутрішнього сприйняття Хольтом промови Гітлера, після липневих подій 1944 р. Хаотичний потік, різноманітні асоціації — це розвінчання колишнього кумира і звільнення юнака від багатьох ілюзій та гіркота від усвідомлення обману і демагогії нацистів.
Історія Хольта начебто починається повторенням однієї і тієї ж сюжетної колізії — герой гостро переживає стан самотності. Однак дія роману і доля героя не повторення одних і тих же процесів. Самотність героя в кінці роману істотно відрізняється від його початкового душевного стану, оскільки є результатом розриву Хольта з колишніми друзями, його відмови від попередніх ідеалів, наслідком ненависті до війни, в якій він не знайшов того, що шукав — «щось освіжаюче, очищаюче, героїчне».
Слід відмітити, що При певній близькості проблематики і головного героя у романі-виховання художня палітра письменників надзвичайно багата. Так, наприклад, Е. Штріттматтер («Чудодій») та Г. Іобст («Драматична історія Адама Пробста») вдало користуються формою добродушно-іронічної розповіді, сюжетну тканину їхніх книг пронизує фольклорна стихія, народний гумор. Макс Вальтер Шульц у романі «Ми не пил на вітрі» продовжує традиції інтелектуальної прози Т. Манна, а роман Д. Нолля «Пригоди Вернера Хольта» поєднує в собі риск роману соціального та філософського.
Історія Хольта в епічному оповіданні Нолля пов’язана з долею «незагубленого покоління» німецької молоді. Але кожен із персонажів має своє обличчя. Д. Нолля захоплює в молоді її прагнення розпочати життя спочатку, її моральне зростання, пробудження активності (Хольт стріляє в есесівців, Гомілка пориває «зі своїми» і здається росіянам в полон).
Друга частина трилогії «Пригоди Вернера Хольта» — це епос про початок нового життя в Німеччині. «Одіссея Хольта у другій книзі перетворюється в художньо-цілісне полотно Німеччини після 1945 р.», — писав критик НДР Віллі Левін.
Схід і захід Німеччини, дві держави, соціалізм і капіталізм, нове і старе в різних галузях життя. Дві німецькі держави зображені у правильному соціальному розрізі, в динаміці подій, у гострій боротьбі та зіткненнях соціальних сил суспільства. Історія нової Німеччини розкривається через надзвичайно складні долі людей усіх верств населення, яких об’єднує одна мета: перетворення країни на демократичній основі. Великий інтерес виявляє Нолль до діяльності нової німецької інтелігенції. Різноманітні її життєві шляхи: у одних за спиною тягар провини, помилки минулого (Блом, Готтескнехт), інші боролись за нову Німеччину ще в роки фашизму і війни (професор Хольт, Мюллер, Цернак, Юдіт Арнольд). Але всіх цих людей об’єднує бажання бути корисним для батьківщини, служити людям, добру.
У другій частині трилогії Нолль вдало змальовує образ німецької молоді. На прикладі Традеборнів, Хеннінгів, Вульфів та інших представників західної буржуазної молоді письменник намалював сатиричну картину морального падіння, моральної розбещеності молодих німців. Ровесники Хольта із Західної Німеччини готові піти по шляху своїх батьків-нацистів.
Життєдіяльна і миролюбива, повна творчих планів молодь демократичної Німеччини. Це Шнайдерайт, Тіс Гундель, Хольт та ін., які прагнуть знайти своє покликання і місце в суспільстві, хочуть збагнути істину, здобути знання, тягнуться до науки: Німецька критика під час дискусії про другу частину трилогії відзначала, що Нолль надзвичайно захоплюється інтелектуальними шуканнями та суперечками своїх героїв, «теоретизує» з різних питань і цим самим перевантажує сюжет.
Правильним у даному випадку є зауваження Ганса Коха, що інтелектуальні «пошуки» Хольта відповідають небажанню молоді задовольнятися готовим, прагненню самим все зрозуміти, осмислити, перевірити і не просто «визнати» марксизм своїм світоглядом, а збагнути його в цілому. Цілком природно, що в романі про післявоєнне життя Німеччини відбився духовний процес перевиховання народу, боротьба з фашизмом у свідомості людей. Проте своєрідність соціалістичного роману-виховання Нолля полягає в тому, що «прощання» героїв роману з минулим — передумова утвердження нового світу.
Багато місця в романі займає лінія «виховання» Вернера Хольта. Через сприйняття Хольта розкривається сучасність у складних суспільних відносинах, у різних шляхах розвитку Заходу і Сходу країни. Минуле вплітається в сучасне і відіграє активну роль в долі героїв. Нолль, розповідаючи про життя нової Німеччини, намагається показати злиття інтересів особи з інтересами суспільства.
«Втрата ілюзій» — одна з головних тем першої частини роману Нолля «Пригоди Вернера Хольта» — знайшла дальше висвітлення в другій частині епопеї. Новаторство соціалістичного роману виявилось в тому, що кульмінаційний момент у розвитку Хольта (та інших героїв) не «втрата» і не «загибель» їхніх ілюзій, а становлення характеру людини нового світу.
Вернер Хольт та його ровесники, що пройшли через пекло гітлерівської війни, називають себе «уламками катастрофи». Залучення молоді до корисної діяльності, до гуманістичної культури, виховання в ній громадянськості, справжнього патріотизму — цікавий внутрішній план дії і духовного життя героїв роману-виховання. «Я хочу, — говорить Хольт, — прожити своє життя в боротьбі», «заглянути в саме нутро світу». Таке ж бажання і життєві прагнення інших представників німецької післявоєнної молоді, про що свідчать образи Гомілки, Гундули, Шнайдерайта, Юдіт Арнольд та ін. Нолль показав в романі, як свідомість Хольта і деяких інших представників нової німецької молоді відстає від широкого розвитку суспільства. Приклад — післявоєнна епопея Хольта, який не відразу, а ціною помилок знаходить своє місце в житті, важко переживає невдоволення собою і «шукання себе».
Письменник уважно досліджує характер свого сучасника, глибини його психології, порушує в романі проблеми, які хвилюють молодь 60-х років.
Німецька критика схвально відгукнулась на сатиричну майстерність Д. Нолля у другій частині трилогії «Пригоди Вернера Хольта».
Художник доречно і тонко користується зброєю сатири для характеристики буржуазного світу, викриває всю глибину його злочинств і моральної потворності. Сатиричні картини сімейного життя судновласника Реннбаха, торгашів Традеборнів, Хеннінгів, Вульфів завдяки силі й переконливості узагальнень переростають в романі Нолля в гостру політичну характеристику суспільного життя Західної Німеччини.
Критик В. Нойберт зауважив, що Нолль у своїх сатиричних сценах та характеристиках вдається до прийому «відсторонення», «віддалення». Автор дивиться на своїх буржуазних героїв неначе збоку, причому «сатирична деталь», «момент» і т. д. визначають моральне обличчя героїв і те політичне місце, яке вони посідають щодо прогресивних сил суспільства.
Таку роль, наприклад, виконують сатиричні деталі у виразі обличчя фрау Хольт, коли вона розмовляє з любимим собакою, з «блудним» сином Вернером, служанкою і т. д., а також опис сімейного обіду у гамбурзької багатої рідні Вернера Хольта. Із сукупності сатиричних моментів (промови, діалоги і т. д.) виділяється фігура тітки Мар’янки, охоронниці консервативних традицій сім’ї. Одна фраза тітки про кайзера Вільгельма, який вручив в 1913 р. її батькові «подячну» грамоту за його заслуги в будівництві німецького підводного флоту, відкриває завісу на джерела збагачення сім’ї. За маскою манірності й елегантності криються реставраційні класові прагнення буржуазних верств. Проривається назовні стремління буржуазії до влади, до реакційних дій, воєнних авантюр та спекуляцій.
Роман Д. Нолля «Пригоди Вернера Хольта» привернув увагу вітчизняних і німецьких критиків. У НДР роман Нолля став об’єктом широкої дискусії, яка свідчить про високу вимогливість читачів і критики до художньої майстерності та ідейної глибини творів соціалістичної літератури. Німецька критика говорить про роман «Пригоди Вернера Хольта», як про талановиту книгу», в якій добре передана атмосфера життя і пропаганди в третій імперії. Зауваження стосуються, головним чином, другої частини трилогії. Справедливо було відзначено критикою, що не вдалися Ноллю деякі образи (наприклад, Шнайдераита, Гундель).
Дії роману часом не вистачає динамічності, а у мові зустрічаються стилістичні огріхи. В. Левін пояснював недоліки роману тим, що німецькі письменники, заплеснуті потоком життя, не зразу можуть епічно висловити все те, що стосується їх хвилюючої теми. Подібної точки зору дотримується сам Нолль, критик X. І. Гердт та ін. Проте недоліки другої частини епопеї не зменшують велику цінність книги; про що свідчать матеріали дискусії та читацькі конференції, що відбувалися в Німеччині.
Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1968. – Вип. 16. – С. 105-111.
Твори
Критика
