Як музика впливає на наш мозок

Рух, спритність, синхронія: пробуємо розібратись, як музика впливає на мозок, чим мозок музикантів відрізняється від звичайного і що нам може дати гра на музичних інструментах?

В своєму ессе «Musicophilia: Tales of Music and the Brain» (2008 р.) відомий невролог і лікар-психіатр Олівер Сакс відзначає:

«Універсальна здатність відгукуватись на музику вирізняє людину як вид. Про птахів говорять, що вони «співають», але музика з усією своєю складністю, ритмами, гармонією, тональностями, тембром, не кажучи вже про мелодію, властива тільки нам. Деяких тварин можна навчити відбивати ритм, але ми ніколи не побачимо, щоб вони раптом спонтанно почали танцювати під музику, як це роблять діти. Як і мова, музика - це особлива здатність людини».

Зрештою, в певному сенсі музика передувала появі мови, адже саме звуки були первинною формою спілкування. Ми здатні виражати емоції, розповідати, надихати, викликати співчуття й довіру через звуки, що видаємо, але й сама музика незмінно спонукає нас проживати різні стани - від заспокоєння й занурення в глибоку печаль до стимуляції неймовірної активності і народження щирої радості. Безперечно, музика є одним з найбільш інстинктивних та комунікативних видів мистецтва. Водночас це найбільш чуттєве та інтуїтивне мистецтво досі залишається загадкою, особливо з погляду впливу музики на мозок, на нашу нейрофізіологію.

Як музика впливає на мозок? Чим мозок музикантів відрізняється від звичайного? Що нам може дати гра на музичних інструментах? Численні дослідження по всьому світу показують, що немало. Так, нещодавно вчені зі Стенфорда виявили, що прослуховування музики допомагає мозку передбачати події і покращує концентрацію уваги. Крім того, дослідження терапевтичного ефекту ритмічної музики показало, що вона стимулює роботу мозку і змушує мозкові хвилі резонувати в такт із ритмом музики, в свою чергу «полегшуючи рух, коли здатність руху порушена або зовсім не розвинута». А нещодавнє дослідження, яке провели фінські учені з університету Ювяскюля, показало, що регулярна гра на будь-якому музичному інструменті здатна «змінити» схему нашого мозку і навіть покращити його роботу загалом.

Дослідження опирається на дані, здобуті ще в 2009 році, які тоді показали, що тривалі періоди музичної практики сприяють збільшенню в розмірах центрів головного мозку, які відповідають за слух і фізичну спритність. Музикантам легше серед гамору відфільтрувати звукові перешкоди і розібрати слова, а деяким навіть вдається розрізнити емоційні репліки в розмовах (посеред шуму). Попередні дослідження також показали, що мозолисте тіло - тканина, що сполучає ліву і праву півкулі мозку, - у музикантів більша, ніж у звичайних людей. Фінські дослідники на чолі з Ібалою Бурунатом (Iballa Burunat) вирішили перевірити старі дані і вияснити, чи покращує така обставина зв'язок між півкулями мозку.

Для проведення дослідження сформували дві групи. В першу входили професійні музиканти (клавішники, віолончелісти, скрипалі, фаготисти й тромбоністи), а в другій були люди, які ніколи професійно не грали на музичних інструментах.

Щоб вияснити, яким чином прослуховування музики, а не лише її виконання, впливає на пікулі головного мозку, вчені використали МРТ-сканери. Поки піддослідні знаходились в сканерах, для кожного з них програвали три музичні твори: пісню «Stream of Consciousness» гурту Dream Theatre (прогресивний рок), аргентинське танго «Adios Nonino» Астора П’яцолли і три уривки з класики - «Весни Священної» Ігоря Стравінського. Дослідники записали реакцію мозку учасників на музику і за допомогою спеціальної комп’ютерної програми порівняли активність обох півкуль.

Виявилось, мозолисте тіло у музикантів справді більше. Крім того, активність лівої і правої півкулі у них була набагато симетричніша, ніж у не-музикантів. Водночас клавішники показали більш симетричний баланс, і науковці пов’язують це з тим, що гра на клавішних вимагає більш синхронного використання обох рук. Бурунат підкреслює:

«Клавішники більш дзеркально задіюють обидві руки і пальці при грі. Незважаючи на те, що гра на струнних також вимагає задіювати дрібну моторику і координацію рук, все ж є асинхронність між рухами пальців і рук».

Музиканти, задіяні в професійних ансамблях, показали швидку відповідь на декілька сенсорних стимулів, що є важливою навичкою для успішної музичної співпраці. Дослідники вважають, що ця навичка, яка потребує швидкості й оперативності, також може вимагати більш симетричного використання обох півкуль.

Однак найдивовижніше те, що всі ті ефекти, які виникають у мозку при грі на інструментах, виникають у музикантів і під час звичайного прослуховування музики - а значить, музична освіта змінює не лише мозок, але саме сприйняття музики. Мозок музикантів наче «переналаштовує себе», створюючи альтернативні нервові шляхи.

«Ми також спостерегли симетричні відповіді в лобно-тім’яній ділянці мозку музикантів, які свідчать про роботу дзеркальних нейронів. Відтак, прослуховування музики ймовірно активує нейрони, які також регулюють рух, що створює ці звуки».

Фінські вчені вважають, що результати їх дослідження переконливо засвідчують, що мозок музикантів відрізняється від мозку звичайних людей: його півкулі краще взаємодіють між собою. Їх мозок здатен працювати синхронніше, однак наразі вчені не готові сказати, які ж переваги цей посилений зв'язок дає музикантам в іншій діяльності, пов’язаній з роботою рук. Ці питання неодмінно ляжуть в основу майбутніх досліджень. А поки що ясно одне - тривала гра на музичному інструменті має прямий вплив на розвиток мозку і результати цього впливу є постійними і незалежними від самої ситуації гри. Чим не хороша причина зайнятися музикою?