Олександр Кониський. Люблю
Люблю дивитись, як водиця
По білім каменю біжить;
Люблю дивитись, як пшениця
На нивах золотом блищить.
Люблю дивитись, як на небі
Стидливо сходить молодик
І зіркам ясним, мов дівчатам,
На «добрий вечір» шле привіт;
Люблю дивитись, як дівчина,
Обнявшись з парубком, стоїть,
А соловейко недалечко
І заливається й тремтить;
Тоді і я, мов молодію,
І оживаю, і люблю,
І серцем чистим, незлобивим
Усіх людей благословлю…
Твори
Критика
- Проза Олександра Кониського
- «Справі розбудження українського духу віддав свої сили і свої помисли!..»
Поділитися