Микола Петренко. ​Нема роду переводу

За рікою голубою
Три шляхи в Карпати.
Там Святвечір з колядою
Вчились віншувати.

Із-під криги, із-під льоду
Гонить хвиля воду.
Нема роду переводу
Та й не буде зроду!..

Загули мости кленові,
Розцвіли зірниці.
Довкіл столу всі братове,
Біля них — сестриці.

Рід великий, край багатий,
Лине пісня з поля:
Будем долю віншувати,
Щоб вродила доля.

Щоб дала нам щастя, вроду
І живлющу воду.
Нема роду переводу
І не буде зроду!

Біографія

Твори

• Дідові вуса
• Нема роду переводу
• Перший сніг

Критика

• Весь у полоні святої ідеї (Критична сильвета Миколи Петренка у мозаїці його віршів)