Микола Петренко. Нема роду переводу
За рікою голубою
Три шляхи в Карпати.
Там Святвечір з колядою
Вчились віншувати.
Із-під криги, із-під льоду
Гонить хвиля воду.
Нема роду переводу
Та й не буде зроду!..
Загули мости кленові,
Розцвіли зірниці.
Довкіл столу всі братове,
Біля них — сестриці.
Рід великий, край багатий,
Лине пісня з поля:
Будем долю віншувати,
Щоб вродила доля.
Щоб дала нам щастя, вроду
І живлющу воду.
Нема роду переводу
І не буде зроду!
Твори
Критика
