Мені сняться міста, що в них часу по вінця...
Мені сняться міста, що в них часу по вінця.
Вулиць і площ золоті щільники.
Лабіринти душі. Вже не вийти ізвідси.
За карбами – карб, за віками – віки.
Доль перехрестя. Зустрічей човен.
Довічних прощань залишились слова.
І довічно жива, мов ріка, протікає мова,
і кожного з нас на ім’я назива.
Мені сняться міста, ніби вічности дзвони.
Бані золочені кличе блакить...
Баха душа не зна перепони –
б’є на сполох, скликає віки.
