Оце ж вона і є – осінь!..

Оце ж вона і є – осінь!
Стискаюча серце тиша...
Далечінь стала поруч, ніби твоя правиця.
Оце ж вона і є – осінь!

Дерева спинились, а квіт зажурився,
вода задивилась у люстро себе.
Оце ж вона і є – осінь!
Простір дозрілий, мов овоч...

Неба мелодія небна, неба суцільне крило...
Оце ж вона і є – осінь!
Дивлюсь і чую: світ – прозорий,
дивлюсь і бачу: брам нема.