​Армади хмар ідуть на захід...

Армади хмар ідуть на захід ...
Безмежжя тиші. Вимита блакить.
А степ — органом Баха! —
Збира віки.

Мій щирий світе, світе карий!
Сльозу зронивши золоту,
спогади — немовби хмари —
ідуть і йдуть...

Армади хмар ідуть на захід...
А степ прощається і жде.
Ридає степ... Під неба дахом —
зронилось сонце золоте.