Виходить день — з рожевого туману...
Виходить день — з рожевого туману,
з блакиті ранку падає роса.
Триває світ, і мить свою останню
складає в спів, де тиша і краса.
Проходить мить... Спинить її, спинити!
Молитвою хлюпнулися слова.
Далекий світ! Безвічне світло — в миті...
Трива-мовчить і хилиться трава.
Висока тиша! Дерево світання.
Висока тиша! Ранку доростол.
Новому дневі слово дане —
до неба зведеним мостом!
