Бери мене, сон! Бери мене, тишо!..
Бери мене, сон! Бери мене, тишо!
З-за світу глибин ніч витіка.
Все збагнув, все забув, все полишив...
Простору світло розлите — в роках!
Музика вишня!
Квітка в руках.
Бери мене, даль, бери мене, спокій!
Ноче розкішна! Мов даль, золота.
Вічність одна! Храм високий —
розкрилися дні, не дні — роки...
А в них — наша розлука додому верта.
Сонце і небо, зорі там світять...
Сон — синій простір віддав.
Світе далекий! Квіти засвіття! —
Білих і чистих захмарних отар...
Схилилися віття — там.
Сон нехай світить — простір допоки...
Сон зупинився, мов став...
Яка ж бо ти, ноче, прозора й глибока!
Яка ж бо ти, ноче, свята!
