Мені сняться міста, що в них часу по вінця...
Мені сняться міста, що в них часу по вінця.
Вулиць і площ золоті щільники.
Лабіринти душі. Вже не вийти ізвідси.
За карбами — карб, за віками — віки.
Доль перехрестя. Зустрічей човен.
Довічних прощань залишились слова.
І довічно жива, мов ріка, протікає мова,
І кожного з нас на ім’я назива.
Мені сняться міста, ніби вічності дзвони.
Бані золочені кличе блакить.
Баха душа не зна перепони —
Б’є там на сполох, скликає віки.
