Літературний конкурс Книжкова Пара Плюс
Якщо вам сподобався цей твір, ставте лайк та робіть репости у соцмережах. Допоможіть автору посісти призове місце у конкурсі Книжкова пара Плюс.
У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)
Сущик Юлія
Бібліотека-філія с. Височне КЗ "Публічна бібліотека" Ратнівської ОТГ
Як складно іноді серед тисячі розгублених доріг відшукати себе. Ми завжди про щось мріємо, ставимо цілі та ідемо до мети. Та іноді у всесвіті відбувається збій (я не про той що призводить до катастроф та катаклізмів), що невидимим буревієм знищує всі наші мрії і залишає без мети. Ви спитаєте як це? Я вам розповім.
Всі ми з вами колись були дітьми, потім ставали підлітками і от приходив час нам дорослішати та обирати майбутнє, яке, на той час, дуже сильно залежало від вибору професії. І якщо вам пощастило то опановувати ви обрану вами ж професію. Та от мені не пощастило і тому я опановувала професію зовсім не за своїм бажанням (хоча я тоді і не знала чого бажаю сама, а просто пливла за течією). Я вважала, всі навчаються то і мені потрібно, а про те що буде далі не задумувалась, як є так і добре. Я не мала мети, у мене не було мрій, я просто кожного дня існувала...
Чудово розуміючи що моє життя невпинно пропливає повз мене, я не збиралася щось змінювати, так як була із м'яким характером та дуже лінива, що працювало ну зовсім не на мою користь. Мої будні (та і свята) існували так: навчання-дім, дім - навчання. Мені це підходило і я не хотіла щось змінювати, адже не знала чого бажаю сама. І от не закінчивши навчання мені уже запропонували роботу, і я погодилась бо ж за логікою все що не робиться то на краще і не варто то змінювати. І моє існування рухалось далі тільки серед "навчання-дім" з'явилась ще "робота". І так було до того моменту поки я не переступила поріг своєї Бібліотеки. І наче той самий буревій який змив всі мої мрії і заставив плисти за течією, здійнявся та перевернув моє життя з ніг на голову. Чому я була несказанно рада. У мене з'явились не просто мрії, а цілі грандіозні плани та нереальні задуми, які все ж таки потрібно було втілювати в життя. А ще я відкрила в собі масу здібностей, адже цього потребувала професія. Кожного дня я спілкувалася з новими та цікавими людьми, творила, читала і... жила, так саме жила, а не існувала. Для мене це стало не роботою, а покликанням! І саме завдяки їй я змогла знайти своє "Я" та ідентифікувати себе як особистість. Зараз я не закликаю вас кидати всі справи та бігти до бібліотеки, адже на вас там чекає ваше покликання, я просто хочу сказати, якщо вам здається що ваше життя одноманітне і ви просто пливете за течією, не засмучуйтесь, а просто прислухайтеся до свого серця та дайте волю своїй течії , нехай вона сама вирішить де буде ваша пристань.
Р.S. Зараз я кохана дружина та працююча мама в декреті. Бо не могла я отак просто "висідіти" три роки в декреті без улюбленої Бібліотеки!
