Олена Пчілка. З пісень раба

(Із Сватоплука Чеха)

Над всі кари, що у рабстві
Нам господь послав,
Найлютіша — що проклятий
Рабський дух нам дав.

В наших лавах, замість ради,
Стільки брехень, лесток, зради,
Стільки підлого плазує,
Стільки холоду панує!

Онде змії
До чужих звивають шиї,
Близьких душать, як удав.

Онде раб; його наш владар
В сторожі дав нам.
Як же нехтує він нами,
Той продажний хам!

Душу, всі чуття хороші —
Все продав за марні гроші,
Тільки знаку жде від пана,
Щоб могла рука погана
Катувати,
Сто раз гірше дошкуляти
Канчуком, ніж ворог сам.

Іншим рабство так уїлось
В кров та у нутро,
Що коли їх ворог топче —
Мають за добро;

Жадібно до його пнуться,
Щоб хоч одіжі торкнуться,
На поклін свій полохливий
Звабить погляд погордливий,
Сипать квіти
Ворогу під ноги, мліти,
Цілувать сліди його.

Інші бійку між собою
Дикую ведуть,
Не на ворога всю зброю —
На себе несуть!

І на ворогову втіху
Нищать рідну, братню стріху.
В печінках своїх ми риєм,
Брата борем, сміхом криєм.
Всі радіють,
Як подужані зомліють
Браття і впадуть...

Ох, невже ж ми не притулим
Плечі до плечей,
На свою святую справу
Не зведем очей?

Чи в розраді тій безумній,
В заздрощах, в ненатлі сумній
Так і будемо кипіти,
У тюремній зваді скніти,
В колотнечі,
Наче повна ворожнечі
Клітка та звірей!

* «Пісні раба» («Pisne otroka»), зібрані в осібну книжку, належать до найкращих творів Сватоплука Чеха. Написано «Пісні раба» давно; хоча чехи й досі не визволилися з політичної залежності від німців, але вже позбулися давнішого рабського духу, що проти його повставав автор у своїх піснях. Щодо складу, вірші С. Чеха мають дуже вироблену, навіть химерну форму. (Приміт. Олени Пчілки).