В пам'яткову книжку Зосі

(З Ю. Словацького)

Нащо моїх віршів, дівчино, бажаєш?
Адже ти у нашу отчизну рушаєш!
Там вірші почуєш від кожної квітки,
Там пісню почуєш від кожної зірки!
Їх слухай, як сяють, як в повному цвіті,
Вони ж бо поети найкращії в світі!

Ті зорі блакитні, ті квітоньки милі
Хороші поеми складуть тобі цілі.
І я лиш те саме здолав би сказати,
Бо в їх научився і я промовляти:
Де котяться Ікви сріблястії хвилі,
Там жив я в ті роки дитячії, милі!

Далеко тепер я по світі блукаю,
І де мене доленька спинить — не знаю;
Гляди ж, привези мені зор тих сіяння,
Гляди ж, привези моїх квітів дихання!
Бо вже одживитися знов мені треба...
Вернися ж, дівчино,— мов з самого неба!

Париж, 1844 р.