Олена Пчілка. Співець
(З Владислава Сирокомлі)
Не співець, хто співа й поглядає
Чи хто мову його вислухає,
Співець — той, хто к землі припадає,
Тугу і радість для себе співає.
Не співець, хто з високої гори
Пишно струнить співецькую ліру:
Йому струни пошарпають борви —
І не вчуєш величного співу.
Співець—той, хто, припавши низенько,
Як покутар світовий і божий,
Свої радощі й сльози тихенько
На свою вбогу землю положе.
Бо з сліз гірких зійде і заквітне
Зілля гірке, що слабість корують,
Успіх станеться колосом житнім,
Що онуки живитися будуть.