Олена Пчілка. Весняні співи

(З Г. Гейне)

I

В гаю травка неторкана
Зеленіє свіжа, ясна.
Сонце усміх посилає:
«Будь здорова, весно красна!»

Соловей виводить в лузі
Спів той радості журливий,
В тім лунанні чуть ридання,
То ж кохання спів правдивий!

Весняна зима

II

В шату білую убрана,
Тихо вишенька стоїть,
Ронить білії пушинки.
То не сніг з гілля летить.

Ні, то цвіт весняний, милий
Укриває віття їй,
І стоїть вона, і мліє
Від весняних любих мрій.

Ні, не холодом окута,—
Легіт теплий обвіва,
І веселая пташина
В гіллі білому співа.

Так і ти, моє дівчатко,
Дарма хочеш зимна буть
І ученості морозом
Молоде життя окуть.

Дармо морщиш чорні брівки
І поважну удаєш,—
У веселому серденьку
Спів весняний ти ведеш!

ІІІ

Майовим диханням огріті,
І древа, і квіти цвітуть;
По ясній небесній блакиті
Рожевії хмарки пливуть.

Щебечуть у гаєві птиці
В високім зеленім гіллі,
Стрибають по м’ягкій травиці
Біленькі ягнятка малі.

Не здатний до того втішання
Лежу у траві я слабий,
Я чую далеке лунання,
Сон сниться — не знаю, який...

ІV

Спів коханий, спів жаданий
Тихо в серденьку не грай,—
Забрини, мій спів весняний,
Полети в далекий край.

У хорошу хатку гожу,
Там, де квіти розцвілись;
Як побачиш красну рожу —
Їй від мене поклонись!