Чому «Сімпсонів» вивчають у коледжах і вузах
Недавно в університеті Глазго вийшов курс філософіії, оснований на мультсеріалі «Сімпсони».
Режисер і сценарист Пол Ратнер розказує, чим цей сітком може бути цікавим мислителям, як філософія Гомера стала комічним варіантом екзистенціалізму і що «Сімпсони» запозичили в Сартра, Ніцше і Сократа.
У пошуках нових способів передачі студентам інтелектуального людського капіталу університет Глазго запропонував курс філософії, оснований на висловах Гомера Сімпсона з легендарного мультсеріалу The Simpsons.
В програмі курс з назвою «Д′оу! Сімпсони представляють філософію» описується наступним чином:
«Сімпсони» є одним із найвеличніших культурних артефактів сучасного світу частково тому, що вони надто просочені філософією. Арістотель, Кант, Маркс, Камю та ідеї інших великих мислителів представлені в тому, що, можливо, є чистою філософською формою – комічним мультфільмом. Сучасна школа буде досліджувати найбільш цікаві ідеї філософії так, як вони представлені в пам’ятнику, який Метт Ґрейнінґ звів абсурдності людського існування. Відправляємося досліджувати деякі з найбільш надихаючих ідей філософії так, як вони представлені в «Сімпсонах».
Сімпсони – істинно американське творіння. Мультфільм був створений Меттом Ґрейнінґом у 1987 році. Першочергово – як частина «Шоу Трейсі Ульман». Після дебюту на телебаченні в 1989 році, коли мультфільм вийшов у півгодинному форматі на каналі Fox, було показано 603 епізоди шоу, що зробило його найбільш довгим американським сіткомом, найбільш довгою американською мультиплікаційною програмою і прайм-тайм серіалом з найбільш довгим сценарієм. Улюблене всіма шоу отримало багато таких нагород, як «Еммі», і в кінці кінців вийшов повнометражний фільм «Сімпсони», який в 2007 році зібрав значні 527 мільйонів доларів.
Саме по собі шоу – це сатиричний погляд на життя звичайної сім’ї з робочого класу, яка живе у придуманому місті Спрінгфілд. Сім’я, яка складається з Гомера, Марджа, Барта, Лізи і Меґґі, – це пародія на американське життя. Але її голова, Гомер Сімпсон, часто з поважним виглядом роздумував про глибокі питання у властивій йому манері. Ця особливість шоу повертає нас до інтересів свого творця. У своєму інтерв’ю в 1991 році з Джем Лено, Метт Ґрейнінґ відмітив, що на початку свого професійного шляху він «вивчав філософію і малював, що наштовхнуло його на думку стати мультиплікатором».
Якщо вам цікаво, як конкретно може функціонувати курс філософії, оснований на сатиричному мультфільмі, варто познайомитися з підбіркою від The New Statesman, в якій порівнюють деякі сентенції Гомера з відомим філософським висловом. Ось вони:
«Діти, ви старалися з усіх сил і ви з тріском провалилися. Урок: ніколи не намагайтеся».
(Гомер Сімпсон)
«Всі людські дії еквівалентні і вони приречені на провал». (Сартр)
«Для брехні потрібно двоє. Один обманює, другий слухає». (Гомер Сімпсон)
«Людина дозволяє собі бути обманутою (…) люди не уникають обману так, як вони уникають шкоди, нанесеної їм обманом». (Ніцше)
«Як освіта повинна заставити мене відчувати себе розумнішим? До того ж, кожний раз, коли я пізнаю щось нове, це нове виштовхує якісь старі речі з мого мозку. Пам’ятаєте, коли я вирішив пройти курс домашнього виноробства, я забув, як керувати машиною?» (Гомер Сімпсон)
«Знати — це розуміти, що ти нічого не знаєш. У цьому заключається істинне знання». (Сократ)
Це не перший раз, коли «Сімпсонів» почали розглядати як філософський текст, який потрібно досліджувати. Британський мислитель Джуліан Баджіні написав есе в 2006 році, де аналізував шоу з філософської точки зору, розглядаючи, наприклад, як Гомер говорить про релігійні інститути в епізоді «Гомер єретик»:
«Що за важлива справа відправлятися кожну неділю в якусь споруду. Я маю на увазі – хіба Бог не всюди?»
Не думаєте ж ви, що у Всемогутнього нема справ важливіших, ніж хвилюватися про те, де один маленький хлопець проводить одну жалюгідну годину в тиждень?»
«А що, якщо ми вибрали не ту релігію? Кожну неділю ми просто робимо Бога божевільнішим і божевільнішим».
Баджіні описує шоу як «англо-саксонське комедійне дійство, засноване на екзистенціалізмі, який у Франції набуває трагічного відтінку». Тому «Сімпсонів» він називає «найбільш проникним і філософським продуктом нашого часу», прославляючи його творця, Метта Ґрейнінґа, як «істинного наслідника Платона, Арістотеля і Канта».
За матеріалами журналу Big Think: Why «The Simpsons» Is Now a Legit College-Level Philosophy Course»
Переклала Андрух Галина
