Життя, що є невидимими: де всі старші жінки в кіно та на телебаченні?
Як акторка, котрій добре за 50, я ніколи не почувалася більш невидимою та сердитою. Є небагато ролей для жінок мого віку, і це стільки, скільки є гідних ролей для провідних осіб, таких як: Френсіс Макдорманд в "Землі кочовиків", Кетрін О'хара в "Шиттс крику" або Джейн Фонда в "Грейс і Френкі" - просто нема, де розгулятися. Це надзвичайно пригнічує, і, як мені здається, стає все гірше.
Дослідження 2019 року виявило, що старших за віком жінок часто усувають до підтримуючих ролей у фільмах або їх послідовно зображують буркотухами, старомодними чи маразматичними.
Аналітики дослідили, як представлені особи зрілого віку в найбільш прибуткових фільмах 2019 року в Німеччині, Франції, Об'єднаному Королівстві і Сполучених Штатах, особливо сфокусувавшись на жінках 50 років і старших. Протягом дослідження було виявлено, що не було жодної жінки старше 50-ти в головних ролях у провідних фільмах 2019 року, в той час коли двоє чоловіків старше 50 були задіяні. І коли старші жінки таки з'являлися, вони отримували стереотипних персонажів.
Інше дослідження 2018 року виявило, що лише 35% найбільш прибуткових фільмів того року містило 10 чи більше героїнь у ролях зі словами. Порівняйте з 82%, що мали 10 та більше чоловічих персонажів у ролях того ж типу.
Так само аналіз більш ніж десяти тисяч фільмів, проведений в Об'єднаному Королівстві між 1911 і 2017 роками, виявив, що співвідношення статей в акторському складі британських фільмів не покращилося з кінця Другої світової війни. Жінки-акторки були схильні брати участь у меншій кількості фільмів і мати коротші кар'єри, ніж актори чоловіки.
Аналіз також показав, що безіменні персонажі, котрі працювали на висококваліфікованій роботі (наприклад, лікар) були набагато вірогідніше зображені чоловіками.
Керолайн Ноукс, депутат комітету з питань жінок і нерівності, підкреслила цю проблему у твіттері, кажучи, що вона написала до Офкому, щоб попросити про зустріч з приводу недостатнього залучення жінок старше 45 років британськими мовниками.
Детальніше
Можливо, найбільше хвилює те, що це впливає на жінок і дівчат усіх вікових категорій. У цьому є болюча іронія, що індустрія, в якій обертається багато мільйонів фунтів, віддзеркалюючи реальне життя, по суті стирає жіночі історії з наших екранів.
І коли показують старших жінок, телебачення та кіно, обираючи акторок, часто віддають перевагу тим, хто має тілесні форми та розміри, як у молодших представниць прекрасної статі. Американське дослідження пов'язує це з харчовими порушеннями і негативним зображенням тіла старших жінок.
Те саме стосується жінок за камерою. В США, наприклад, жінки складали лише 8% серед директорів, що працювали у 250-ти фільмах, провідних всередині Америки, у 2018 році.
Вікторія Мейплбек, професор цифрових мистецтв у Королівському університеті Галловей у Лондоні, нещодавно написала, що не могла працювати директором фільмів після того, як стала матір'ю. Ось її слова:
"Я була вимушена раптово залишити кар'єру директора, усвідомлюючи, що невпевненість фрілансера не підходить для самотньої матері. Гнучкий графік був недоступний 17 років тому.
У ті часи очікувалося, що ти будеш працювати багато годин і у вихідні. Я знала, що це було б неможливо, самостійно виховуючи сина".
Не маючи можливості отримати фінансування, жінка взяла справу в свої руки та використала айфон, щоб зробити новий документальний фільм. Вона виграла премію Бафта за свій короткометражний фільм "Пропущений дзвінок", знятий на смартфон.
Жінки не з'являються на екрані
У своїй роботі акторки й письменниці я була свідком, як індустрія ставиться до жінок старшого віку: якщо я надсилаю сценарій продюсеру, наприклад, я схильна ставити лише свої ініціали.
Я нещодавно написала й виконала п'єсу, щоб підвищити усвідомлення цієї проблеми на підтримку кампанії під назвою "Діючи відповідно до свого віку", яка закликає до рівної кар'єрної кривої для чоловіків і жінок в індустрії розваг.
Моя п'єса промовляє до Срібних Лисів, чоловіків цієї індустрії: "Домінуючі на сцені і на екрані, видимі, поки жінки їхньої професії збирають пил, умовно питаючи себе, чи не є хірургічна операція варіантом для них".
Кампанія, розпочата акторкою і учасницею кампанії Нікі Кларк, була підтримана вподобайками Девіда Теннанта, Джулі Грехем, Джона Сімма, Аманди Аббінгтон і Джульєтти Стівенсон.
Г'ю Куорші, британський актор, народжений в Гані, котрий також підтримав кампанію, порівнює непомітність жінок старшого віку на екрані з тим, наскільки раніше були представлені темношкірі на телебаченні та в кіно. Він каже, що повинен бути здійснений серйозний тиск на продюсерів і мовників, щоб викликати швидкі зміни та боротьбу з проблемою непомітності.
Як частину свого дослідження для кампанії Кларк виявила, що лише 9% глядачів можуть упізнати більш ніж 15 сорокап'ятирічних жінок на наших екранах у порівнянні з 48% глядачів, які можуть легко ідентифікувати на екрані більш ніж 15 чоловіків того ж віку.
Тимчасом як розрив у ролях у співвідношенні 50 на 50 і більша кількість жінок старшого віку в складі акторів на телебаченні і кіно може допомогти справі, те, чого ми дійсно потребуємо, це більше жінок за камерою і в письменницьких студіях, котрі розповідають історії, які хочуть слухати жінки всіх вікових категорій.
В епоху великої кількості сервісів живих трансляцій це повинно бути можливим. Особливо в умовах, коли жінки більше дивляться і транслюють ТВ-шоу, ніж чоловіки. Те, що жінки є глядачками, потребує належної оцінки, насправді в кінці моєї поеми є твердження: "Обережно, обережно, обережно… вона нікуди не йде".
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Invisible lives: where are all the older women in film and TV?» в журналі «The Conversation» 24 вересня 2021 р.
Переклала Тетяна Голодна
