28-12-2021 Василь Швець 148

Василь Швець. ​Сонет розради

Василь Швець. ​Сонет розради

Я вперше вигострив об Альпи ножик,
наспівуючи пісеньку твою
з надією – вінок тобі зів’ю,
якщо не з едельвейсів, то з волошок.
Піду в жита, наснитим у бою
блакитноквіттям виповниться кошик –
голодну мрію щастям упою.
В житах волошки, над житами коршак.

Мабуть, занадто гостро блиснув ніж.
Мабуть, я щастя все-таки прогледів:
рослинки розридалися: – Не ріж!

А птах закаркав – з глумом попередив:
– Поетом називаєшся?.. Певніш,
коли ти виплетеш вінок сонетів!

Біографія

Твори

Критика


Читати також