18-12-2022 Розваги 440

Гобі п’яти великих геніїв

Гобі п’яти великих геніїв

Автор: Скоті Гендрикс, американський журналіст.

Альберт Айнштайн добре грав на скрипці.

Основні тези

  • Видатні мислителі не завжди працюють; геніям теж потрібні гобі.
  • Альберт Айнштайн грав на скрипці, а Алан Тюринґ був марафонцем.
  • Гобі цих геніїв дають нам додаткове уявлення про їхнє життя.

Заведено вважати, що генії одержимо зосереджені лише на своїй основній галузі дослідження і ні на чому іншому. Часто це дуже далеко від істини, і багато великих мислителів усіх часів насолоджувалися численними захопленнями. Ось що робили п’ятеро видатних мислителів історії у вільний час.

Ада Лавлейс аж занадто любила грати в азартні ігри

Графиня Ада Лавлейс була британською письменницею та математикинею початку XIX століття. Її мати, дочка лорда Байрона, підштовхувала її вивчати природничі науки та математику, докладаючи зусиль, щоб вона не закінчила, як її знаменитий і безрозсудний батько. Вона стала графинею Лавлейс у 1838 році після того, як її чоловік лорд Кінґ став графом Лавлейс.

Завдяки своїй праці з Чарлзом Бебіджем вона написала перший алґоритм, призначений для використання на запропонованому ним механічному комп’ютері — аналітичній машині. Але, можливо, важливіше те, що вона першою зрозуміла, що обчислення, які здійснює машина, можуть виходити за рамки чистих розрахунків і натомість представляти майже будь-що інше. Ця праця та її знання змусили багатьох вважати її першою програмісткою.

Незважаючи на всі зусилля матері, Ада багато в чому наслідувала свого батька — чоловіка, який був яскравим прикладом залежної особистости. Серед іншого вона успадкувала його любов до азартних ігор. У другій половині 1840-х років вона втратила понад 3000 фунтів стерлінгів, приблизно 280 000 фунтів стерлінгів у перерахунку на сьогоднішні гроші, в буквальному сенсі поставивши не на тих коней. У 1851 році вона спробувала використати свої математичні здібності, щоб створити алґоритм для успішних великих ставок. На жаль, як і всі подібні системи, це не спрацювало, і вона продовжувала втрачати великі суми грошей.

Альберт Айнштайн був досвідченим музикантом

Альберт Айнштайн

Альберт Айнштайн був німецько-американським фізиком, відомим своєю теорією відносности та внеском у квантову механіку. 1905 року він опублікував чотири визначні праці, в яких пояснював броунівський рух, фотоелектричний ефект, спеціальну теорію відносности та еквівалентність маси та енергії.

Айнштайн також з юного віку займався грою на скрипці. Його мати, талановита піаністка, познайомила його зі скрипкою у віці п’яти років, сподіваючись допомогти йому більше перейнятися німецькою культурою. Хоч спочатку він і вважав це рутиною, все ж таки навчився любити інструмент у 13 років після того, як відкрив для себе Моцарта. Вже тоді його талант був визнано.

Айнштайн ніколи всерйоз не планував стати професійним музикантом. Однак він думав стати ним, якби ніколи не займався наукою, час від часу граючи з професіоналами, зокрема Куртом Апельбаумом. Він був переважно самоучкою, і деякі фото свідчать про те, що він мав погану постановку руки. Незважаючи на це, більшість, хто грав з ним, підтвердили, що він був чудовим музикантом.

Хоча він рідко виступав на публіці, він ніколи не подорожував без своєї скрипки. Наприкінці свого життя він грав разом з Цельнерівським квартетом і з запрошеними членами Джуліярдського квартету. Обидва ансамблі були вражені його здібностями. Середи в домі Айнштайнів у Принстоні були неодмінно присвячені камерній музиці.

Айзек Ньютон шукав філософський камінь

Айзек Ньютон був англійським фізиком і математиком, відомим тим, що сформулював закони руху та закон гравітації, винайшов рефлекторний телескоп, відкрив, що призма розділяє біле світло на спектр, і винайшов числення. Його вплив на науку важко переоцінити, навіть якщо сучасні теорії виходять за рамки ідей, які він висунув.

З десяти мільйонів написаних ним слів один мільйон стосувався алхімії. Ця праця залишалась неопублікованою, і значна частина її, ймовірно, вважалася б єрессю або незаконною на той час. Значна частина її складалася з копій існуючих текстів з новими анотаціями. Відома, але дещо сумнівна історія розповідає, що собака Ньютона Даймонд викликав невелику пожежу в лабораторії, у результаті якої згоріли записи з алхімії за двадцять років, які тепер невідворотно втрачені для історії.

Хоча є деякі дискусії про те, що саме він робив, дехто з істориків науки стверджує, що його алхімія була ближчою до попередників сучасної хімії, ніж до магії. Багато його творів свідчать про те, що він шукав знаменитий філософський камінь, який міг перетворювати інші метали на золото. Можливо, він також цікавився еліксиром життя.

Багато його текстів з алхімії продали на аукціоні. Значна частина з них опинилась у руках економіста Джона Мейнарда Кейнса, який колекціонував праці Ньютона.

Джон Мейнард Кейнс колекціонував картини та пропагував мистецтво

Барон Кейнс був англійським економістом, якого в цій сфері вважають найвпливовішим фахівцем у ХХ столітті. Його ідеї стали поштовхом до кейнсіанської революції в економічній думці, також їм приписують те, що вони показали шлях виходу з Великої депресії та створили структури, на яких базувався післявоєнний економічний бум. Сьогодні дещо змінені версії його ідей все ще залишаються мейнстримом економіки.

Хоча Кейнс був досить багатим — він двічі зірвав куш на фондовому ринку — він вважав, що збагачення заради багатства є ознакою психічної хвороби. Прагнучи використати своє багатство з користю, він с творив чималу колекцію витворів мистецтва, 135 з яких він пожертвував Кембриджському університету. До неї увійшли твори Пікасо, Сера та Сезана.

Окрім колекціонування, він підтримував різні драматичні та оперні театри й танцювальні ансамблі. Він також був членом групи Блумзбері, об’єднання англійських митців та інтелектуалів, які погоджувалися з цінністю мистецтва та брали участь у багатьох сміливих естетичних експериментах. Його зв’язки з цими митцями, ймовірно, пояснюють, чому його колекція витворів мистецтва була так добре підібрана.

Алан Тюринґ міг йти в ногу з марафонцями-олімпійцями

Алан Тюринґ був англійським математиком, інформатиком, біологом-теоретиком, філософом і криптоаналітиком. Він добре відомий своєю працею зі зламу нацистського коду «Еніґма» під час Другої світової війни та над філософією штучного інтелекту, зокрема «тестом Тюринґа». Окрім роботи з комп’ютерами, він також заклав основу реакційно-дифузійної теорії морфогенезу в біології.

У вільний час Тюринґ любив бігати. На відміну від багатьох великих спортсменів, Тюринґ почав займатися спортом лише в 30 років. Однак своєю відданістю він надолужив згаяний час.

Іноді він пробігав понад 60 кілометрів між Блечлі-Парком і Лондоном на зустріч. Його темп був швидким, як у найкращих бігунів світу. Він не пройшов відбір до британської олімпійської команди 1948 року як марафонець із часом 2 години 46 хвилин. (Це було лише на одинадцять хвилин менше за результат срібного медаліста Тома Ричардса.) Тюринґ сказав друзям, що біг — це форма зняття стресу, пояснюючи: «У мене така напружена робота, що єдиний спосіб викинути її з голови — це інтенсивний біг; це єдиний спосіб, у який я можу трохи відволіктись».

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «The hobbies of 5 great geniuses» на сайті Big Think 6 грудня 2022 року.

Переклала Поліна Шарошкіна


Читати також