Війна, кохання, перемога. Антоніна Підмогильна
* * *
Сьогодні знову сич кричав пів ночі,
Шумів тривожно під горою гай,
Між зорями твої всміхались очі,
І вітерець наспівував:- Чекай!
І двері тихо прагнули під ранок,
Умилися у росах спориші,
Промінчик сонця поспішив на ґанок,
Зажевріла надія у душі.
Дві чашки кави знову наливаю,
Цей ритуал був до вподоби нам,
Я вірю, мій коханий, я чекаю,
Запитую у фото:- Як ти там?...
Вдивляюся уважно у новини,
А може раптом з'явишся на мить...
Борониш мужньо нашу батьківщину,
Нехай тебе Всевишній захистить.
А пам'ятаєш, рік назад маленьку
Ми посадили вишенька в садок-
Вона цвіла, не густо, та гарненько,
Подарувала жменьку ягідок
Знов до гнізда вернулися лелеки,
В них вже малеча голос подає,
А ти не поруч зараз, ти далеко,
Та ми зустрінем щастя знов своє.
Нехай тебе нещастя оминає,
Вороже військо в пеклі хай горить,
Молюся, вірю, знаю і кохаю,
Настане миру заповітна мить.
Читайте також: