Війна, кохання, перемога. Отряжий Вячеслав

Звуки війни...

Чуєш дзвінок, від мами спросоння,
Голос рідний тривожно тремтить,
Вночі розбудили грому відлуння,
Вістка війни по країні летить!

Чути в новинах свого Президента,
Голос спокійний, та впевнено твердий,
Під вибухи зранку, проснулась планета,
Дійство воєнних подій, він підтвердив.

Чуєш, ревуть не воли, а машини,
Різних моделей, всі з буквою "Zет",
Ті хто вважав себе братом з Росії, 
Випустив в тебе ракети з касет!

Чути повсюдно крики людей,
Плач нескінченний маленьких дітей,
Вереск підбитих домашніх тварин,
Запахи крові, горілих тканин.

Чуєш звуки серен, жаху відчуття,
Про небезпеку з повітря волають,
Треба сховатись, піти в укриття,
То ракети летять, росіяни вбивають.

Чути, як наші боги з ППО,
Сміття смертоносне в повітрі збивають,
Шахіди, ракети та літаки,
В останню посадку жорстку відправляють.

Чуєш, що кулі шалено свистять,
В прицілі зброї ворожеє тіло,
Це ти, Україну пішов захищать,
Від руского миру, блота і гнилі.

Чути плач молодої дівчини,
Тиха хода під звуки труби,
Побратими несуть тебе в домовині,
Так, це кінець твоєї війни.

Чуєш вибухи в небі і зорі,
Постріли в гору, радості плач,
Так всі святкують День Перемоги,
Згинув у пекло російський палач!

Чути шум, мирного в полі комбайна,
Жнуть в Україні, золотаві поля,
Бахнуло в лісі, то наші сапери,
Для них, ще надовго, ця клята війна.

Чуєш, чорногуз-лелека стрекоче,
Вранці півень співає, щоб розбудити,
Земля так втомилась, спочити вже хоче,
Та звуки війни, не можливо забути!