Війна, кохання, перемога. Віталій Лиходід

Від Перуна, як подарунок, з небес з'явилася невловна,
 щоб свій поповнити рахунок - потужна і стрімка бавовна.
Ох, і дала рашистам страху! 
Ми вдячні Хаймарсам за влучність!
Вони тікають всі від жаху, 
 ганебна,  зрадників, їх сутність.
Вже час прийшов, як вам каміння, 
золою, сипляться, як доля.
 Ви не знайдете тут спасіння,
 і в цьому є - Господня воля.
Ну, а кому тут спочивалось:
красиво, затишно, душевно.
 Не стало так, як їм гадалось - 
 бажати Крим - "своїм", даремно.
І знову вибух, послідовно, 
рашистам очі відкриває: - - Пора "валіть", бо вам бавовна, 
вже котрий раз знов натякає!!! 

*   *   *

По жанру - це життєва драма.
Де в спогадах - мій рідний дім. 
Де я,
промовив вперше -  'мама', і
крок важкий, ще поміж тим.
‌На жаль, у смузі рідна хата, як в тій пустелі, в самоті. Де, поруч ціляться гармати, в мої роки - ще золоті.
Як той заручник, у полоні, де править часом темна НІЧ, 
я бачу дім, як на долоні, який з бідою,  віч-на-віч.
А пам'ять все веде  стежками, 
до саду в розмаю троянд,
де полуничний цвіт рядками, вплитався у лілейний ряд.
Де у дворі, моя дворняга, на серці спокій стерегла. І до останнього, бідняга, поріг у дома берегла.
Там за вікном росте калина, 
як оберіг моїх шляхів. 
І пахне свіжістю жоржина, під спів улюблених птахів.
Там горобине  щебетання під дахом, у ранкову мить, 
а також горлиць, воркування - 
відкриє дня, нову блакить.
Де кожен клаптик на подвір' ї, шепоче мовою рідні,
де ще залишились  повір'я, моєї рідної землі.
Але я мрію повернутись, у неушкоджений свій дім. Бажаю серцем доторкнутись, до рідних стін, ще поміж тим! 

Багато споминів про друзів, про тих, що в темряві живуть.  Вони у сонмищі   ілюзій, ще не знайшли той кращий путь.
Ось так чекаю я під дахом, тут у бентежній чужині. Коли русня збіжить, зі страхом, з моєї рідної землі.