Війна, кохання, перемога. Тетяна Пастернак (Дибська)

ВІЙНА ! Я ТАК НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ...

Проснулись ми від пострілу гармат.
Летіли кулі і снаряди.
Що відчували ми ? Звичайно страх,
Бо звідусіль сипали гради.
Хотіло б ся, щоб це був сон...
Та ні, вже не могли ми спати
Москаль вже гримав у вікно
Що буде далі, не могли ми знати
Заціпеніли ми удвох...
Для мужності взялись за руки,
Лиш думка в голові гула:
"Життя, чи смерть, чи довгі муки?"
Щоб у вікно не кинули гранату,
Відкрили двері, вибору нема.
Яку ж за це отримаєм ми плату?
- Не убивайте нас, - просила я
...Так почалась вона для нас
Оця війна ненависна, кривава.
І бомби падали не раз,
А я дивилася на них і завмирала...
Уже немає в мене хати
Рознесла клятая орда
І тридцять років життя свого
Я у валізі привезла.
Прийшов москаль в мій рідний край
Вбивати нас за рідну мову.
Чому вмирає мирний люд
Від рук небачених катюг?
Війна ! Я так ненавиджу тебе
За те, що ти дитя мале,
Людей старих і молодих
Поклала всіх до ніг своїх.
Несеш ти голод і розруху,
А багатьом і смерть, і біль
Кидаєш на нестерпні муки -
Несеш ти горе в кожен дім.
В боях кривавих гинуть герої
І не бояться смерті на війні.
Життя віддати за нас готові,
Щоб проминули ті жахливі дні.
Ми всі чекаєм ВАС ЖИВИМИ
І з ПЕРЕМОГОЮ над злом
МОЛИТВА- то є наша сила !
Тьму переможемо добром!
Я вірю в нашу Україну
І в ПЕРЕМОГУ ЗСУ
Розквітне мова солов'їна
За це я в ГОСПОДА МОЛЮ