Війна, кохання, перемога. Лідія Собковська
Голубкою сидітиму у тебе на плечі…
Голубкою сидітиму у тебе на плечі…
Я буду поруч у боях, в окопах і болоті.
І в бліндажі у мерехтливім полум’ї свічі
підтримаю я побратимів у гіркій скорботі.
Лелекою я прилечу у рідний дім.
Через вітри війни й обпалені світанки
летітиму… бо ж близькі моляться у нім
і Бога просять, щоб беріг тебе, і ввечері, і зранку.
Зозулею пурхатиму я у високих ясенах
і відлік вЕстиму не рОків, а хвилин до Перемоги.
Бо сила України – у її міцних синах,
які, на жаль, не всі повернуться з далекої дороги…
…Голубкою сидітиму у тебе на плечі,
отак удвох й повернемось з війни додому.
Голубка – птаха-символ, що відштовхує мечі.
І буде Мир. А не пітьма, вогонь й безмежна втома…
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
