Війна, кохання, перемога. Олена Промениста
Розбурхали стару бабу,
Піднялась вона з кургану,
І накрила нас бідою.
Босурманською ордою.
Може й самі чаклували,
Пам’ять в танки закатали.
Вічні вогнища й пісні,
А потрібні молитвИ.
Працювали,хліб ростили,
Місто-сад в пісках створили.
Ножа в спину не чекали,
Бо сусідам довіряли.
Ті прийшли нас «визволяти»,
Попалили наши хати.
Вже було таке колись.
Гей! Козаче, пробудись!
Бо, горить наш степ і море,
Вийшов танк чужинський в поле
Люди в страху і сльозах
Топчать той ординський шлях..
Хлопців всіх малих покрали,
Будуть гарні яничари.
Гей,Європа схаменись
Не роздумуй, а проснись.
Україна-дівча миле,
Тебе спиною закрила.
Всі разом здолаєм спрута,
Порубаєм,його пута.
Вийде сонце із-за хмари
І розсіються примари.
Степовий,таврійський край….
Переможем! Почекай.
Ми посадимо сади,
Розпахаємо лани,
Відбудуємо країну
Любу серцю-Україну.
Всім полеглим молитвИ,
Вбережіть нас від війни.
А зрадливого сусіда,
Ми поставим на коліна.
Він нам ворог,а не брат
Хай, помре від страху кат.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
