Війна, кохання, перемога. Бондаренко Крістіна

Дощ розпочався й малював калюжі,
у камуфляж вдягаючи перон.
А дівчині було на це байдуже —
згадався милий, що пішов на фронт.

Весняний дощ дівочі студить щічки.
Вона ж додому йти не поспіша —
відчулось: у вагоні електрички
була якась знайома їй душа.

Гукнув хтось. Тихо серденько шепоче:
«Невже й насправді він її шука?»
Впізнала голос — і щасливі очі
Зустрілися з очима юнака.

Живим, живим вернувся милий з фронту!
Вмить дощ ущух. Й, не бачачи калюж,
вони по камуфляжному перону
назустріч разом кинулись чимдуж.